Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека

For quick login in and fast entrance.
Вернуться на сайт Регистрация Поиск FAQ Вход 

Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 75 ]  На страницу Пред.  1 ... 4, 5, 6, 7, 8  След.

06 ноя 2012, 11:11

 Re: Професійна преса
Не в сети

Зарегистрирован: 03 авг 2012, 11:22
Сообщения: 69
Откуда: Днепропетровск
Шемаєва Г., Ельбесхаузен Х., Модель публічної бібліотеки в сучасній системі соціальних комунікацій. - Вісник книжкової палати. - 2012. - №8. - С. 12-15

Розвиток процесів глобалізації, поширення сучасних інформаційних технологій і телекомунікацій супроводжуються змінами фундаментальних постулатів; характеризуються помітним прискоренням темпів розвитку системи соціальних комунікацій. У цих умовах відбувається формування нового типу комунікаційних форм, засобів, структур, процесів. Створення нового середовища соціальної взаємодії зумовлює проблеми щодо функціонування та розвитку бібліотек, їхньої подальшої інтеграції до системи соціальних комунікацій суспільства. У зв'язку з цим посилюються протиріччя між рівнями розвитку системи соціальних комунікацій та інтегрованості бібліотек до світового інформаційного простору; розмаїттям комунікаційних засобів і рівнем їхньої репрезентації в комунікаційній інфраструктурі сучасного суспільства; новітніми інформаційними технологіями та можливостями збереження культурної ідентичності; виробниками і споживачами інформації та знання; загальноцивілізаційною тенденцією до інтелектуалізації суспільної діяльності та рівнем створення умов діяльності бібліотечних установ. Подолання означених протиріч потребує осмислення нової моделі публічної бібліотеки в системі соціальних комунікацій.
В умовах сьогодення здійснюються активні пошуки оптимальних моделей розвитку бібліотек у системі соціальних комунікацій. Бібліотекознавчі дослідження з 90-х pp. XX ст. спрямовуються на визначення концепцій розвитку різних їхніх типів та видів. Відбувається визначення комунікаційної моделі публічної бібліотеки (ПБ) і в інших країнах, зокрема в Данії. Започаткування й розвиток системних наукових досліджень бібліотечної діяльності з точки зору теорії соціальних комунікацій сприяло розвиткові співробітництва факультету бібліотекознавства та інформатики Харківської державної академії культури і Королівської школи бібліотекознавства та інформатики Данії (The Royal School of Library and Information Science, Denmark). Одним із напрямів співпраці є проведення спільного дослідження щодо перспектив розвитку публічної бібліотеки в системі соціальних комунікацій. Мста пропонованої статті — висвітлення її сучасної моделі у цій системі соціальної комунікації.
Сучасна публічна бібліотека посідає важливе місце в інфраструктурі знань, у соціокультурному просторі кожної країни, трансформує та розвиває свою роль у системі соціальних комунікацій. Водночас варто зазначити, що в нинішніх умовах розвитку інформаційного суспільства та економіки знань публічні бібліотеки як України, так і Данії знаходяться у кризовому стані в економічному та концептуальному аспектах.
В українському бібліотекознавстві відбувається активний пошук нових моделей розвитку бібліотеки як соціально-комунікаційної структури, зокрема розроблено концептуальні положення розвитку наукової бібліотеки, запропоновано системно-функціональну модель бібліотеки, що інтегрує взаємовплив бібліотечних функцій, структури, технологій та управління; визначено послідовність зміни моделей функціонування у системі наукової комунікації: лінійна, що відтворює процеси документалізації; інтеракційна, пов'язана з актуалізацією інформаційно-бібліотечних ресурсів; інтеграційна, спрямована на кооперацію та координацію роботи бібліотек, а також бібліотек й структур системи соціальних комунікацій; аналітико-когнітивна, яка відображає посилення аналітичної бібліотечної діяльності та застосування інтелектуальних технологій. Всі вони взаємодоповнюють одна одну та ілюструють багаторівневість сучасної бібліотеки як структури соціальних комунікацій. В Україні протягом останніх років також визначено перспективи розвитку регіональної бібліотеки; узагальнено моделі бібліотеки вищого навчального закладу; запропоновано концептуальну модель бібліотеки суспільства знань, що базується на
поєднанні традиційної бібліотечної діяльності з наукоємними процесами опрацювання інформації та виділенням знання; обгрунтовано необхідність пошуку шляхів розвитку бібліотеки на засадах врахування соціально-психологічних особливостей її користувачів.
Обґрунтовується роль публічної бібліотеки як культурного, соціального та інформаційного, багатофункціонального центрі.
Існуючі моделі розвитку публічної бібліотеки на національному та зарубіжному рівнях мають спільні та відмінні ознаки. Зокрема, розрізняються моделі за ступенем розвинутості бібліотечних функцій, механізмами їхньої реалізації, державними гарантіями практичного втілення. До спільних ознак сучасної моделі в різних країнах можна віднести те, що вони базуються на розвиткові техніко-технологічних, соціальних, культурних та комунікаційних принципів діяльності, спрямованих на просування іміджу бібліотеки в суспільстві.
У Данії, на відміну від України, визначення нової моделі ПБ ініційоване державою та пов'язане з муніципальною реформою 2007 p., що зумовило зміни й у структурі бібліотечної системи. Для розроблення нової концепції розвитку публічних бібліотек було створено експертну групу із представників Національного органу бібліотек, ЗМІ, Консультаційної ради Міністерства культури. Представлені нею у 2010 р. результати та рекомендації під назвою "Публічні бібліотеки в суспільстві знань включають три напрями: модернізація бібліотек у контексті суспільства знань; застосування нових тенденцій у комунікаціях; урахування впливу глобальних процесів. Важливим завданням сучасної ПБ визначено сприяння інтелектуалізації суспільства завдяки створенню відповідного соціально-комунікаційного середовища.
Варто зауважити, що її діяльність і в Данії, і в Україні спрямована на формування соціально-комунікаційного простору на засадах розширення бібліотечних послуг; розвиток партнерства між державними та недержавними установами; на подолання протиріч між виробниками культурних цінностей та їхніми споживачами, між корінним населенням та емігрантами, між домінуючою культурою в державі та носіями субкультур, між збільшенням обсягу інформації та падінням моралі й духовності членів суспільства.
Датська модель ПБ грунтується на єдності чотирьох різних просторів, пов'язаних із пріоритетними напрямами їхньої діяльності, а саме: з удосконаленням задоволення інформаційних потреб, наданням освітніх послуг, розвитком комунікаційної функції, створенням платформи для організації творчого процесу. Модель передбачає формування цілісної системи, що досягається взаємозумовленістю та взаємодоповненістю кожного простору і залежить від їхньої роз-винутості. В українській моделі публічної бібліотеки також особлива роль приділяється організації соціально-комунікаційного бібліотечного простору.
Одним із таких просторів у датській моделі виділяється простір задоволення потреб користувачів, спрямований на організацію доступу до інформації та здобуття знань. Його формування залежить від інформаційних ресурсів за рівнем когнітивної насиченості потоку інформації, а також віддачі в різних сферах суспільства; від техніко-техно-логічного оснащення та якості організації бібліотечної діяльності; умов використання інформаційних продуктів і послуг, рівня інформаційно-бібліотечних послуг. Важливим у цьому контексті є зосередження уваги на ролі бібліотеки у розвитку творчої активності кожної особистості, що викликає необхідність аналізу інформації, її відбір та формування нового знання. Зазначене повністю узгоджується з визначенням напрямів консолідації інформації та знання як предметно-структурних одиниць у процесі бібліотечно-інформаційного забезпечення. У цьому контексті сфера задоволення потреб суспільства грунтується на створенні єдиного інформаційного простору для структурованих та неструктурованих даних як інтелектуального активу, що потребує долучення методів контент-аналізу, моніторингу, удосконалення інформаційно-аналітичної діяльності в публічних бібліотеках, які, надаючи доступ до різноманітної інформації, сприяють суспільному розвиткові.
Варто зазначити, що всі датські бібліотеки мають високий техніко-технологічний рівень. Технологічна ж модернізація українських бібліотек відбувається значно повільніше, ніж датських та інших провідних країн Європи. Цілком зрозуміло, що в нашій вітчизняній моделі ПБ пріоритетними напрямами залишаються техніко-технологічне оснащення, організація доступу до віддалених ресурсів, упровадження нових бібліотечних послуг.
Розширення доступу до інформації потребує постійного підвищення освітнього рівня членів суспільства. Безперервність освіти й навчання стає невід'ємною складовою збереження соціального статусу особистості. Ось чому головним результатом у цьому напрямі є не просто нагромадження знань, а уміння відбивати його та формувати власне; знаходити й аналізувати інформацію, виділяти з усього різноманіття ключову проблему та переносити на нову ситуацію.
Пріоритетним напрямом нової моделі публічної бібліотеки залишається системне вивчення читацьких інтересів, потреб, запитів, тенденцій зміни контингенту користувачів, їхнього складу, розроблення перспектив підвищення якості обслуговування, розширення асортименту послуг.
Виникає потреба в навчанні користувачів бібліотек процесам відбору й оцінювання інформації, що тісно пов'язується з формуванням навчально-освітнього простору, спрямованого на задоволення потреб в освіті, організації доступу, використанні інтерактивних та соціальних зразків навчання, виробленні соціальних та культурних навичок. Тобто бібліотека бере участь в освітніх процесах як з точки зору трансляції культурних норм і цінностей, так і шляхом надання інформаційної підтримки, забезпечує єдність загальнокультурної й професійної освіти протягом життя.
Модель публічної бібліотеки Данії, орієнтована на підвищення рівня поінформованості всіх верств населення, передбачає створення навчальних центрів у ПБ як важливої сполучної ланки з виділенням особливих зон для обслуговування певних груп користувачів. Особливе значення датські бібліотеки приділяють роботі з етнічними меншинами, їхньому навчанню.
У практичній діяльності їхніх українських колег зазначений напрям набув розповсюдження завдяки ініціативі Української бібліотечної асоціації та участі в міжнародних проектах. Публічні бібліотеки встановлюють та розширюють співпрацю з органами влади, інформують населення про діяльність місцевої влади, надають доступ до офіційної, правової, екологічної, наукової, освітньої інформації.
Основними формами, що застосовуються в українських ПБ, є неформальні навчальні курси, освітні послуги, е-навчання, тренінги.
Розвиток зазначених просторів тісно пов'язаний із формуванням комунікаційного простору. Бібліотека належить до складних систем, що не існують поза загальнокультурним соціально-комунікаційним процесом. Важливим напрямом її діяльності є створення комфортних умов для використання інформаційно-бібліотечних ресурсів, взаємовідносин з їхніми споживачами, що грунтуються на довірі та здатності фахівців бібліотеки оперативно й у повному обсязі задовольняти потреби членів суспільства в знаннях.
Діяльність сучасної ПБ спрямована на підтримку принципу рівності для всіх користувачів незалежно від соціального статусу, національної належності, віку, мови, місця проживання тощо; на подолання розриву в забезпеченні доступу до інформації та знань. Таким чином проголошується спрямування на консолідацію суспільства.
Стратегічним інструментом визнається розвиток партнерства з іншими структурами суспільства. Безперечно, бібліотеки мають давні традиції співробітництва з різними партнерами: навчальними закладами, культурними установами, місцевими громадами, владою. В сучасних умовах така співпраця набуває нового змісту.
В нинішній системі соціальних комунікацій створюються передумови для реалізації спільних проектів бібліотеки з різними інституціями; відбувається розширення взаємодії бібліотечних установ з нетрадиційними партнерами, зокрема комерційною сферою. Важливим напрямом їхньої діяльності є взаємодія з малим інноваційним бізнесом, що передбачає інформаційне забезпечення його діяльності насамперед через організацію виставок, консультацій, доступу до інноваційного досвіду, доведення до структури малого бізнесу організаційних, технологічних, виробничих, управлінських інновацій. З цією метою бібліотеки розширюють свою діяльність у напрямі дослідження сегментів зовнішнього та внутрішнього ринків; виявлення кола бізнесових структур, які потребують інноваційної інформації; здійснюють її аналіз. Поглиблення зв'язків бібліотеки і малого бізнесу ставить перед її працівниками завдання постійного підвищення компетентності, адаптації установи до сучасних потреб суспільства. Розширення меж взаємодії пов'язується зі створенням стратегічних альянсів, співробітництво в рамках яких характеризується гнучкістю, залученням до них різних категорій користувачів із державних та недержавних установ.
Успішність формування простору комунікацій залежить і від розуміння психологічних факторів, що є основою взаємодії тих, хто спілкується, сутності інформаційно-когнітивних процесів, які реалізуються як користувачами, так і бібліотекою. Зміни, що відбуваються, впливають не тільки на технології, вносячи в них корективи, а й на користувачів, які їх застосовують, утворюються нові зв'язки, нові засоби і канали. Змінюється їхнє ставлення до засобів та форм одержання інформації та здобуття знань. Розвиток електронних ресурсів розширює сферу багатозначного образного контексту, поглиблює відмінності від логічних моделей однозначного. Це змінює організаційну структуру комунікацій, сприяє використанню гетерогенної інформації, потребує врахування індивідуальних характеристик користувачів, складності та багатозначності їхніх особистих та групових відносин у соціумі.
Сучасна модель публічної бібліотеки передбачає також її соціокультурну складову, пов'язану передусім з кумуляцією соціально значущої інформації та знань, соціально-культурними комунікаціями і поширенням культурних явищ, виробництвом нового знання й соціально-історичним відтворенням культурних форм. Пріоритетним напрямом бібліотечної діяльності є розвиток культурного різноманіття, збереження й розповсюдження культурної спадщини.
Особлива роль ПБ полягає в культурному розвиткові суспільства через залучення громадян до читання. Процес засвоєння культурної спадщини здійснюється як традиційними способами, пов'язаними з формуванням книжкових фондів, нагромадженням інформаційних ресурсів, розширенням доступу до них та створенням умов для комунікацій на всіх рівнях, з максимальним використанням усіх напрямів бібліотечної діяльності. Тобто формування простору комунікацій сприяє розумінню й пізнанню різних культур та підтримці культурного різноманіття.
Характерною ознакою публічних бібліотек стало створення комфортного соціокомунікаційного середовища для творчої атмосфери. Це сприяло визначенню в датській сучасній моделі публічної бібліотеки перформативного простору, який нерозривно пов'язаний з простором задоволення потреб, освітнім та комунікаційним просторами.
Доречно зауважити, що останнім часом в європейських країнах, зокрема Данії, публікується значна кількість результатів досліджень, в яких культурні, соціальні, комунікаційні процеси розглядаються крізь призму перформативної гіпотези. Перформативність пов'язується з поєднанням різних дисциплінарних підходів до проблем соціальної дійсності та розуміється, в першу чергу, як процес, через який здійснюється соціокультурна подія. Наприклад, Ю. Хабермас розглядає перформативність щодо тексту як саморепрезентативну дію, спрямовану на ініціацію комунікації. Тобто вона відкриває для учасників комунікації можливість самоіндентифікації та самовираження, що набуває відображення у створенні в ПБ нових творчих груп і спільних проектів з віддаленими від бібліотечної діяльності інституціями. Тобто перформативний простір у моделі публічної бібліотеки спрямований на формування специфічних середовищ для різних видів діяльності й підтримки творчості користувачів бібліотек.
Формування перформативних середовищ відбувається і в публічних бібліотеках України. До них можна віднести функціонування при них клубних об'єднань різного напряму, ведучими яких є не тільки бібліотекарі, а й педагоги, журналісти, поети, письменники, художники; організацію літературно-музичних кафе; створення творчих груп, бізнес-шкіл, громадських приймалень тощо, які сприяють розкриттю творчого та інноваційного потенціалу членів сучасного суспільства.
Безперечно, створення всіх просторів залежить від професійного рівня працівників бібліотеки. Підготовку висококваліфікованих фахівців для бібліотек у Данії протягом значного періоду здійснюють центральні бібліотеки, бібліотечні школи й асоціації бібліотекарів. Проте в сучасних умовах посилюється роль професійної підготовки бібліотекарів у спеціальних навчальних закладах, в яких освітні програми спрямовані на підготовку фахівців для різних типів та видів бібліотек. Це пов'язано з необхідністю наукового обгрунтування розвитку бібліотечної практики, що набуло відображення в розробленні нової моделі публічної бібліотеки.
Таким чином, у розглянутій датській моделі ПБ постає як багатофункціональний аналітичний центр, оскільки її діяльність скерована на постійне структурування, фільтрацію, тематизацію й трансляцію знання; створення умов для навчання й освіти; розвиток комунікацій між членами соціуму; формування особливих середовищ для творчого розвитку особистості.
Загалом на національному й зарубіжному рівнях сучасна модель публічної бібліотеки спрямована на системний розвиток внутрішньої та зовнішньої складових бібліотечної діяльності через посилення механізмів взаємодії: співробітництва, кооперації, консолідації, партнерства. З одного боку, динамічність розвитку бібліотеки поєднується з внутрішнім традиційним середовищем. З іншого — багатосторонність її зв'язків пов'язується з відкритістю установи до нових умов існування системи соціальних комунікацій. Тобто модель публічної бібліотеки має ознаки загального соціально-комунікаційного простору, оптимальність функціонування якої визначають принципи координації, інтеграції, динамічності, нелінійності, доповисності, коадаптації.


Başa Dön Вернуться к началу
 Профиль  
 

06 ноя 2012, 11:58

 Re: Професійна преса
Не в сети

Зарегистрирован: 03 авг 2012, 11:22
Сообщения: 69
Откуда: Днепропетровск
Дригайло С. Сучасний стан роботи з газетними фондами в провідних бібліотеках України. - Вісник книжкової палати. - 2012. - №8. - С. 21-25

Значення газет у житті суспільства, за словами історика, академіка В. Ключевського, полягає в тому, що вони привчають читача задумуватись над тим, чого він не знає і знати про те, чого він не розуміє. А. Шопенгауер влучно відзначив, що газети — секундні стрілки історії.
Предметом газетної інформації є поточні події та факти, а самі газети — важлива складова частина фондів будь-якої бібліотеки, як наголошують дослідники — історичне джерело, спадщина українського народу
Газети формують інтегральний характер суспільного образу середовища, сприяють створенню єдиного інформаційного простору, який забезпечує широкий інформаційний обмін та взаємодію різних членів і груп співтовариства для спільної участі в конкретних напрямах соціальної діяльності з метою реалізації стратегії сталого розвитку суспільства.
Щоб вияснити стан роботи з газетними фондами в провідних бібліотеках України в 2008 р., нами було проведене дослідження шляхом анкетування фахівців 20 вітчизняних бібліотек: Львівської національної наукової ім. В. Стефаника, Харківської державної наукової ім. В. Г. Короленка, Національної історичної, Національної наукової медичної, Державної науково-педагогічної ім. В. О. Сухомлинського (Київ) та інших, а також 14 державних обласних універсальних, наукових.
У ході опитування ми прагнули отримати інформацію щодо стану формування, організації, збереження, реклами, використання газетних фондів у цих книгозбірнях, про категорії читачів, які ними користуються, наявність зведеного каталогу газет минулих років та тих, які передплачуються на поточний рік, можливість доступу до них через мережу Інтернет, про роботу зі сканування, мікрофільмування і переведення в електронний формат рідкісних і цінних періодичних видань.
На запитання, чи є відділ газетних фондів, періодики, якщо ні, то в яких структурних підрозділах бібліотеки вони розміщені, ми отримали таку інформацію. У Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського функціонує відділ газетних фондів, де співробітники комплексно опрацьовують їх. У науковому відділі періодичних видань Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника сконцентровано 80% газетного фонду. Окремі фонди є у відділі україністики та рідкісних видань. Сектор періодики Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка — структурний підрозділ відділу обслуговування читачів. Газетний фонд розміщений у відділі зберігання фондів. У Дніпропетровській ОУНБ є відділ періодики, але галузеві газети розташовані у відповідних відділах: краєзнавчому, патентно-технічному, мистецтв. Галузеві фонди Сумської ОУНБ розміщені у відділах краєзнавчої літератури та бібліографії, технічної літератури, іноземної літератури, мистецтв, з питань сільського господарства, хоча у бібліотеці є відділ періодики. Функціонує аналогічний підрозділ у Донецькій ОУНБ, а у Волинський — сектор періодики відділу читальних залів, у Закарпатській — періодики відділу читальних залів, в якому розміщено фонд газет за останні п'ять років, інші газети — у відділі фондозбереження, краєзнавчі — у відділі краєзнавчої літератури. Відділу обслуговування Полтавської ОУНБ підпорядкований сектор читального залу надходжень періодичних видань. Галузева періодика зберігається у галузевих читальних залах. У Тернопільській ОУНБ газети галузевого спрямування отримують відділи: літератури іноземними мовами, обслуговування працівників сільського господарства, технічної літератури, краєзнавчої літератури та бібліографії; у Хмельницькій — сектор періодичних видань, окрім того, галузеві газетні фонди зберігаються у відділах: книгозбереження, мистецтв, літератури, іноземних мов, краєзнавчому, наукової бібліографії, виробничої літератури.
В інших бібліотеках ситуація така: у Національній історичній бібліотеці України зал періодики працює при відділі читальних залів, у Національній науковій медичній бібліотеці України газети поточного року зберігаються у читальному залі, а через рік передаються до загального книгосховища, у Державній науково-педагогічній бібліотеці ім. В. О. Сухомлинського — у читальних залах, з питань бібліотечної справи — в Кабінеті бібліотекознавства, а потім передаються у книгосховище. В Івано-Франківській ОУНБ газети за поточний рік знаходяться у спеціалізованих відділах бібліотеки, минулих років — у відділі книгозбереження. У Миколаївській ОУНБ кафедри видачі періодики існують у відділах: документів з гуманітарних наук, виробничої та природничо-наукової літератури. У підсобних фондах інших відділів газети зберігаються два роки, а потім надходять до відділу основного книгозберігання. У Рівненській ОУНБ газети розміщують у читальному залі у відділі обслуговування користувачів, а також у відділах: використання та зберігання документного фонду, інформації та документів виробничої тематики, обслуговування виробничої тематики, обслуговування документів іноземними мовами, акумуляції, краєзнавчих документів та бібліографії; у Чернігівській ОУНБ періодика — у галузевих відділах та відділах основного зберігання.
У структурних підрозділах десяти бібліотек, як з'ясувалось у ході опитування, доступу до мережі Інтернет немає, а у п'ятнадцяти через відсутність потрібної апаратури не проводиться сканування та переведення в електронний формат рідкісних і цінних газетних видань. У провідній вітчизняній бібліотеці НБУВ на електронні носії перенесено найбільш пошкоджені газетні видання, скануються ті, що надійшли у минулі роки, створено базу даних (БД) газет, які знаходяться у фондах НБУВ, розширюється доступ до їхніх електронних версій, а отже — кількість читачів.
Позитивний досвід у цьому напрямі здобули Львівська національна та Харківська державна бібліотеки. Короленківці сканують та переводять в електронний формат рідкісні й особливо цінні газетні видання, мікрофільмують їх з 1993 р. Так, створено копії таких видань: "Рух", 1918, "Харьковские губернские ведомости" за 1873—1916 pp., "Харьковский листок" за 1903—1905 pp., "Южный край" за 1890—1916 pp. Миколаївська ОУНБ здійснює певну роботу з відбору видань до Державного реєстру Національного культурного надбання (на сьогодні його електронна база даних нараховує 570 бібліографічних записів), а Харківська та Рівненська ОУНБ — зі сканування.
У Харківській державній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка є зведений каталог наявних і передплачених на поточний, рік періодичних видань за 1980—2011 pp. "Харків друкований", надалі його вели лише в електронній формі. У Львівській національній науковій бібліотеці ім. В. Стефаника є загальний каталог за алфавітом. А от у п'ятьох бібліотеках (нагадаємо, із 12, де проводилось опитування) він відсутній.
Нині вся інформація вноситься в електронний каталог. У Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського на сайті дається список передплачених і наявних газет на поточний рік. У Волинській ОУНБ створена електронна база назв періодичних видань, передплачених бібліотеками обласного центру. Дніпропетровська ОУНБ щорічно видає "Зведений каталог періодичних видань, передплачених провідними бібліотеками м. Дніпропетровська"; Івано-Франківська — покажчик "Періодичні видання, передплачені бібліотеками міста Івано-Франківська"; Миколаївська ОУНБ — щорічний друкований та електронний каталоги періодичних видань, які одержують бібліотеки обласного центру. Є зведені каталоги в Закарпатській, Кіровоградській, Рівненській, Полтавській, Сумській, Тернопільській, Хмельницькій ОУНБ.
На запитання, з якого року в фонді зберігаються газети, респонденти дали такі відповіді: НБУВ: українські — з 1818 p., російські — з 1732 p., іноземні — з 1728 p.; Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника — з початку XIX ст.; Харківська державна наукова бібліотека — із 1759 p.; Миколаївська ОУНБ — із 1869 p., Кіровоградська — із 1917р.; із 1943 р. — в одній бібліотеці, із 1944 р. — у п'ятьох бібліотеках, із 1947, 1948 pp. — по одній бібліотеці.
Облік річної видачі газет у деяких бібліотеках, як засвідчили відповіді, не ведеться, а в тих, де його налагоджено, вимальовується така картина: в НБУВ у користування читачам надано 41 138 примірників, у Харківській державній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка — 765 151, у Полтавській ОУНБ — 147 000, Чернігівській ОУНБ — 83 000, у Державній науково-педагогічній бібліотеці України ім. В. О. Сухомлинського — 81 260, Дніпропетровській ОУНБ — 78 789, Закарпатській — 72 506, Кіровоградській — 68 489, Тернопільській — 62 282, Хмельницький — 58 732, Івано-Франківській 21 009, Харківській ОУНБ — 7767, Національній історичній бібліотеці України — 10 258.
Серед газет, які користуються найбільшим попитом у НБУВ, опитувані назвали: з дореволюційних видань: "Санкт-Петербургские ведомости", "Рада", "Дело", "Киевлянин", "Киевская мысль", "Киевский телеграф", "Новое время"; за 20—30-ті pp. минулого століття: "Вісті", "Пролетарська правда", "Комуніст", "Більшовик", "Культура і побут", "Відродження", "Нова Рада", "Робітнича газета"; "Нове українське слово", "Українське життя", "Літаври", "Краківські вісті" (виходили на території, окупованій фашистами). Респонденти-працівники Львівської національної бібліотеки ім. В. Стефаника зазначили, що в їхніх читачів дуже популярні газети, що виходили до 1939 р.
"Урядовий кур'єр", "Дзеркало тижня", "День", "Бізнес", "Дело", "Все о бухгалтерском учете", "Деловая столица", "Авизо" очолюють дписок найпопулярніших сучасних видань. Найзапитуваніші у бібліотеках, як показали результати анкетування, є центральні газети "Голос України", "Урядовий кур'єр", "Літературна Україна", "Молодь України", "2000", "День", "Сільські вісті", "Селянська правда", "Фермерське господарство", "Правда України", "Факты","Наша дача", "Комсомольская правда в Украине"; російські "Правда", "Известия", "Труд", "Московский комсомолец", "Совершенно секретно". В обласних і міських бібліотеках також популярні місцеві, у тому числі вечірні, а також краєзнавчі газети. У Державній науково-педагогічній бібліотеці України ім. В. О. Сухомлинського — "Педагогічна газета", "Початкова школа", "Управління освітою", "Шкільний світ", "Розкажіть онуку", "Дитячий сад", "Учительская газета"; у Національній науковій медичній бібліотеці України — "Аптека Ваше здоров'я", "Здоровый образ жизни в Украине", "Здоров'я України", "Исцеление", "Медицинская газета", "Народный целитель", "Новости медицины и фармации", "Українська медична газета". Дослідження показало, що робота з газетними фондами постійно ведеться в усіх бібліотеках, виходячи із традицій, умов, можливостей, необхідності. Організаційно цю роботу виконують структурні підрозділи бібліотеки. Це і відділи газетних фондів, періодичних видань, відділи обслуговування, спеціалізовані відділи бібліотеки, сектори періодичних видань, читальні зали. Як правило, в ОУНБ газети у відділах та секторах періодики і пунктах обслуговування зберігаються від 2 до 5 років, а потім передаються у відділ фондозберігання. Читачам видають як газетні, так і журнальні видання. Метою анкетування став й аналіз "мовного і головного зрізу" видань, наявних у фондах бібліотек. Ось що він показав: у НБУВ зберігається 214 789 річних комплектів, у Харківській державній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка — 21 362. В ОУНБ: Дніпропетровській — 21 546 підшивок, Полтавській — 6243 річних комплекти, Харківській — 2717; в Державній науково-педагогічній бібліотеці України ім. В. О. Сухомлинського — 779. Щодо кількості примірників дали відомості такі бібліотеки: Національна наукова медична бібліотека України — 52 880, ОУНБ: Дніпропетровська — 21 546, Харківська — 21 362, Волинська — 9070, Кіровоградська — 8145, в інших бібліотеках зберігається від 4430 до 7134 примірників. А от про кількість примірників газетного фонду співробітникам важко було відповісти, оскільки у деяких бібліотеках такий облік не ведеться, а в інших обліковується в підшивках, річних комплектах.
У відділі газетних фондів НБУВ є українські газети з 1818 p., російські — з 1732 p., іноземні — з 1728 р.; у Харківській державній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка — з 1759 р.; у Львівській національній науковій бібліотеці ім. В. Стефаника — з XIX — першої половини XX ст.; у Миколаївській ОУНБ — "Судебный вестник" з 1869 р.; у Кіровоградській ОУНБ — з 1917 р. У всіх інших бібліотеках в основному газетний фонд з повоєнних років. У загальному фонді бібліотек газети становлять від 0,15 до 0,53%.
У фондах НБУВ — 214 789 комплектів газет, у Львівській національній науковій бібліотеці ім. В. Стефаника зберігається 5000 назв кирилицею і 2500 латиницею, у Харківській державній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка — 3000 назв. Потім за кількістю назв ідуть такі ОУНБ: Дніпропетровська — 1523 назви, Рівненська — 689, Полтавська — 624, Харківська — 522. В інших бібліотеках, де проводилось анкетування, зберігається від 46 до 448 назв. Простежується тенденція залежності кількості отримуваних назв газет від надходження обов'язкового примірника документів, як місцевого, так і всеукраїнського.
Основні мови, на яких було надруковано газети, наявні в бібліотеках, де проводилось опитування: українська, російська, англійська, німецька, французька, польська, іспанська, а також болгарська, румунська, словацька, чеська, фінська, сербська, грецька, португальська, вірменська, корейська, китайська, монгольська, кримсько-татарська та інші.
У ГОСТ 7.20—2000 "Библиотечная статистика", який в Україні чинний як міждержавний, зазначається, що основними одиницями обліку для всіх видів документів є примірник і назва, а далі вказано додаткові одиниці обліку — річний комплект, переплетена одиниця (комплект, підшивка і метрополиця). Основними одиницями обліку обсягу газет є їхній річний комплект, який підлягає постійному зберіганню у фонді, і назва комплектів видання за всі роки його надходження у фонд незалежно від зміни назви видання. У примітці відзначається, що додатково допускається облік обсягу фонду в номерах (для непереплетених газет) і підшивках (переплетених одиницях), одиницями обліку одержаних (разових) газет служать примірник (номер, випуск) і назва газети, зазначається у п. 4, 2, 3 наведеного стандарту.
Облік видавання газет у деяких бібліотеках не здійснюється, в інших — у підшивках, примірниках. Відсоток газет у загальній книговидачі бібліотек становить від 1,5 до 3,6%. Як показує аналіз, у читачів ці періодичні видання користуються значним попитом і це при тому, що інформацію з газет і про газети вони отримують з Інтернету. У ході анкетування було виявлено таку закономірність: у бібліотеках, де отримується більше назв газет, спостерігається і більша видача.
За період незалежності досліджувані бібліотеки отримують від 50 до 4140 назв газет щорічно. Джерела комплектування газетного фонду такі: обов'язковий примірник, передплата через "Укрпошту", фірму "Періодика", ППП "Ідея", АТЗТ "Саміт", видавничо-книготоргову фірму "Кондор", Державне підприємство "Преса", ТОВ "Ton-Преса" (м. Миколаїв), редакції українських газет, об'єкти видавничої справи, книгообмін, дарунки громадських організацій, користувачів, Посольств Франції, США, Нідерландів.
Газетним фондом користуються практично всі читачі, які записані до бібліотеки. їх цікавлять найрізноманітніші актуальні теми, які виникають у процесі роботи в різних галузях знань, у тому числі викладацькій, виховній, науково-дослідній, конструкторській, видавничій та у сфері обслуговування, інші питання, які хвилюють суспільство та громадян. На жаль, у деяких бібліотеках застаріла техніка, що ускладнює. їхню роботу. Це спричинено браком коштів на придбання новітніх програмних і технічних засобів для впровадження інформаційних і телекомунікаційних технологій у роботу установ. Нині, в умовах інформатизації та переходу до суспільства знань, все більше газет передплачується і видається в електронній'формі, в Інтернеті наявні газети як платні, так і безоплатні, що потрібно враховувати при комплектуванні бібліотечних газетних фондів. Однак на додаткове державне асигнування годі очікувати. Як зазначив у звіті Правління благодійної організації "Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів" на щорічних зборах членів асоціації її президент Олександр Афонін, останній раз кошти з державного бюджету на закупівлю книг для поповнення фондів виділялись у 2008 р., тобто у тому, коли проводилось анкетування, тож у наступні роки ситуація не змінилась на краще. Якщо на книги не вистачає грошей, то навряд чи вони є на комплектування комп'ютерною технікою. Доводиться розраховувати лише на кошти Міжнародного фонду "Відродження", "Фундацію Білла і Мелінди Гейтс", які фінансують комп'ютеризацію українських бібліотек. 620 бібліотек України, переважно сільських, нещодавно стали переможцями конкурсу, організованого Міжнародним фондом "Відродження", Українською бібліотечною асоціацією та корпорацією "Майкрософт" у рамках реалізації програми "Бібліоміст", винагорода за це — комплект комп'ютерної техніки: чотири комп'ютери, принтер, сканер, пристрій безперервного живлення і веб-камера. Організатори проекту взяли за мету до 2015 р. обладнати сучасною комп'ютерною технікою 16 тисяч публічних бібліотек України, для його реалізації корпорація "Майкрософт" безоплатно надасть переможцям уже названого конкурсу програмне забезпечення на 9 млн доларів США, що дасть змогу вирішити проблему комп'ютеризації бібліотек, а це, в свою чергу, спростить їхню роботу, зосібна й підрозділів, де зберігаються газетні фонди. Однак розраховувати лише на благодійні зарубіжні організації не солідно, більше того — принизливо. Та й виділених ними коштів на 18 тисяч бібліотек, які знаходяться у підпорядкуванні Міністерства культури, не вистачить.
Бібліотеки — серцевина інформаційного суспільства, розвитку якого, на перший погляд, держава приділяє належну увагу. Чотирнадцять років тому прийняті Закони України "Про Національну програму інформатизації", "Про концепцію Національної програми інформатизації" [10; 11], п'ять років тому — "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007—2015 роки", Указ Президента України "Про заходи по розвитку Національної складової глобальної мережі і забезпеченню широкого доступу до цієї мережі, низка постанов Верховної Ради ("Про затвердження завдань Національної програми інформатизації на 2006—2008 роки" від 4.11.2005 № 3075-IV, "Про консультативну раду з питань інформатизації при Верховній Раді України" від 04.02.1998 № 77/98-ВР, "Про рекомендації парламентських слухань з питань інформаційного суспільства в Україні" від 01.12.2005 № 3175-IV); Кабінету Міністрів України ("Про затвердження Порядку локалізації програмних продуктів (програмних засобів) для виконання Національної програми інформатизації" від 16.11.1996 № 1815). Проте мало прийняти закони та постанови, потрібно забезпечити їхнє виконання, контроль, відсутність чого й стала причиною неналежної дієвості законодавчої бази. На прикладі роботи бібліотек, у тому числі й їхніх відділів газетних фондів, можна спостерігати негативні наслідки неуваги до комп'ютерного оснащення книгозбірень. Зупинимось на такому аспекті, як сканування, мікрофільмування і переведення в електронний формат рідкісних і цінних газетних фондів. На жаль, як видно із відповідей наших респондентів, цей напрям роботи потребує удосконалення, адже на час опитування (а це, нагадаємо, 2008 р.) вони здійснювались лише у кожній четвертій з тих, де проводилось дослідження, зокрема — НБУВ, Львівській національній науковій бібліотеці ім. В. Стефаника, Харківській державній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка, розпочали цю роботу Рівненська і Харківська ОУНБ. Співробітники інших бібліотек, де така робота не ведеться, відповіли, що причина — у відсутності коштів. Зайве говорити про актуальність впровадження комп'ютерних технологій (сканування, мікрофільмування і переведення в електронній формат рідкісних і цінних газетних фондів), адже це уможливлює вирішення одночасно таких важливих завдань, як їхнє збереження та інтенсивне використання. Хоча, незважаючи на відсутність коштів у нашій країні, у міру можливостей працювали над цим, орієнтуючись на затверджену ЮНЕСКО програму "Пам'ять світу" (2000), спрямовану на збереження історичної та культурної спадщини людства, нагромаджених ним духовних цінностей, розповсюдження інформації та сприяння доступу до інтелектуальних скарбів світу. До виконання цієї програми приєдналися й українські бібліотекарі. В Україні розроблена концепція Національної програми збереження документальних фондів України.
У ході опитування з'ясовувалось і вирішення проблеми координації та кооперації зусиль бібліотек щодо опрацювання наявних в їхніх фондах газет, а також тих, які надійшли в поточному році, інформування про них читацького загалу. Значна роль у цьому належить зведеним каталогам періодичних видань, у тому числі й газетним, вони ведуться у різних варіантах (по місту і регіону) та форматах (паперовому та електронному). Для прикладу звернемось до досвіду ХОУНБ. Вона ще у 2000 р. приступила до створення зведеного каталогу періодичних видань, де відображаються відомості про їхню наявність у 32 бібліотеках Харкова та області, у тому числі й книгозбірнях вищих навчальних закладів. Доступ до зведеного каталогу в електронному вигляді надається на сайті Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка. Оскільки зведені каталоги періодичних видань, у тому числі й газет, виконують інформаційну, координаційну і кооперативну функції, можливо, необхідно створити зведений каталог періодичних видань, отримуваних у поточному році провідними бібліотеками України.
Зрозуміло, що за час, який пройшов після дослідження, робота з газетними фондами в бібліотеках, де воно проводилось, змінилася на краще, особливо з впровадження інформаційних телекомунікаційних технологій та застосування оргтехніки.
Як підсумок, можна відзначити, що серед анкетованих бібліотек провідну роль у роботі з газетними фондами відіграють НБУВ, Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника і Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка, досвід яких доцільно використати й іншим книгозбірням.

6. Конопученко Л. Впровадження новітніх комп'ютерних технологій для забезпечення інформаційних потреб користувачів бібліотек України : [на прикладі НБУВ] / Л. Кононученко // Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. — 2005. — Вип. 14. —С. 353—361.
7. Муха Л. Колекційні фонди НБУВ як об'єкт національного надбання і проблеми збереження та перспективи їх вирішення / Л. В. Муха // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. — 2008. — № 4. — С. 39—12.
8. Онищенко О. С. Українські бібліотеки у 90-роках XX століття. Основні тенденції розвитку та напрями діяльності / О. С. Онищенко//Бібліотечний вісник. — 2009.—№4. — С. 12—23.
9. Про заходи по розвитку Національної складової глобальної мережі і забезпеченню широкого доступу до цієї мережі : Указ Президента від 31 липня 2000 року № 928/2000. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/928/2000. — Назва з екрана.
10. Про концепцію Національної програми інформатизації : Закон України № 75/98-вр від 4 лют. 1998 p. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 27/28. — С. 494—509.
11. Про Національну програму інформатизації : Закон України № 74/98-вр від 14 лют. 1998 p. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. —№ 27/28. —С. 18.
12. Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007—2015 роки : Закон України № 537-V від 9 січня 2007 року // Відомості Верховної Ради України. — 2007. — № 12. — С. 511.
13. Рудий Г. Я. Періодика України 1917—1940 роки, як історичне джерело / Г. Я. Рудий // Бібліотечний вісник.— 2008. — № 1. — С. 29—35.
14. Рудий Г. Я. Газетна періодика — джерело вивчення проблем української культури 1917—1920 роки / Г. Я. Рудий. — К. : Ін-т історії НАН України, 2000. —441 с.
15. Самохіна Н. Ф. Колекційні зібрання газетних видань в Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського / Н. Ф. Самохіна // Документознавство. Бібліотекознавство, інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики : зб. матеріалів Шостої міжнар. конф. — К, 2009. — С. 300—302.
16. Ступак В. Н. Інформаційність українських газет / В. Н. Ступак // Вісник Книжкової палати. — 1997.— № 2. — С. 8—11.


Başa Dön Вернуться к началу
 Профиль  
 

06 ноя 2012, 14:03

 Re: Професійна преса
Не в сети

Зарегистрирован: 03 авг 2012, 11:22
Сообщения: 69
Откуда: Днепропетровск
Збанацька О. Управлінські документи: методика описування організаційних документів. - Вісник книжкової палати. - 2012. - №8. - С. 30-36

Обіг управлінської інформації в установах, організаціях і на підприємствах здійснюється за допомогою правлінських документів, які не підлягають опублікуванню і ще не передані до архіву на постійне зберігання. Ця група документів відображається тільки в номенклатурах справ. Проте вони також можуть ставати об'єктом дослідження і подаватися у списках використаних джерел до статті, монографії, контрольної, курсової або дипломної роботи. Отже, виникає необхідність правильного оформлення посилань на них. Оскільки ані стандартів, ані інструкцій стосовно правильного оформлення посилань на них не існує, є потреба у розробленні методики їхнього описування. В її основу покладено загальні положення ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання" та ДСТУ 4163—2003 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів".
Загальні положення методики полягають у:
1. Об'єктами бібліографічного описування можуть бути всі види управлінських документів на будь-яких носіях інформації, у тому числі електронні.
2. Бібліографічний опис містить відомості, наведені за встановленими правилами. Відомості складаються з елементів. Елементи бібліографічного опису — це його мінімальна структурна одиниця. Окремий елемент бібліографічного опису — це слово, словосполучення або група слів, що подають один елемент бібліографічної інформації. Елементи об'єднані в зони бібліографічного опису на основі загальної функціональності або змісту.
До складу бібліографічного опису входять:
• зона назви та відомостей про відповідальність;
• зона специфічних відомостей;
• зона вихідних даних;
• зона фізичної характеристики;
• зона приміток;
• зона кодованих позначень.
3. Джерелом інформації для складання бібліографічного опису є управлінський документ в цілому.
4. Мова бібліографічного опису, як правило, відповідає мові тексту та реквізитів документа.
5. Пунктуація в бібліографічному описі виконує дві функції — звичайних розділових знаків (пунктограм) і знаків приписаної пунктуації, тобто таких, що мають розпізнавальний характер для зон та елементів бібліографічного опису (табл. 1). Кожному елементу опису, окрім першого елементу першої зони, передують або його завершують приписані знаки пунктуації. їхнє використання не пов'язане з нормами мови. При цьому зберігається правило, згідно з яким відсутній елемент бібліографічного опису "забирає із собою" належний йому умовний знак. Знакова система не несе будь-якого змістовного або логічного навантаження. За формою деякі розділові знаки збігаються з граматичними розділовими знаками (наприклад, двокрапка або кома). До й після кожного приписаного знака залишають проміжок в один друкований знак, за винятком коми та крапки, що супроводжуються одним проміжком тільки після знака. Дужки розглядають як єдиний знак, проміжок ставиться перед першою дужкою та після
останньої.
Кожній зоні (за винятком першої) передує знак крапка і тире (. —), з проміжками праворуч і ліворуч від тире. У межах зон використовуються приписані розділові та математичні знаки (табл. 1).
Пунктуація в межах елементів бібліографічного опису чи окремих фраз відповідає нормам мови, якою складено опис.
6. Великі літери вживаються відповідно до сучасного правопису тієї мови, якою складено бібліографічний опис. Із великих літер починається перше слово кожної зони, а також перше слово деяких елементів (загального позначення матеріалу). Перші слова відомостей, що належать до назви та відомостей про відповідальність, записують з маленької літери, якщо вони не є власними назвами, першими словами назви чи цитати. Винятком є загальне позначення матеріалу та будь-які назви в усіх зонах опису.
Розглянемо зміст і форму зазначення зон та елементів у тексті бібліографічного опису.
7. Відомості, сформульовані на основі аналізу видання, беруть у квадратні дужки [ ], наприклад:
Лист про співпрацю [адресовано]
8. При складанні бібліографічного опису застосовують скорочення слів і словосполучень. Скорочення вживають в усіх зонах і елементах опису, крім назв та загального позначення матеріалу. Ці скорочення мають відповідати ДСТУ 3582—97 "Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", ГОСТ 7.12—93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила", ДСТУ 7093:2009 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання".
9. Числівники в бібліографічному описі, як правило, наводять у тому вигляді, як вони зазначені в джерелі інформації, тобто римськими або арабськими цифрами, або в словесній формі. Римські цифри та числівники в словесній формі замінюють арабськими цифрами. Кількісні числівники наводять арабськими цифрами без нарощування закінчень, а порядкові числівники, навпаки, з нарощуванням закінчень.
10. Складання опису здійснюється безпосередньо за документом, тобто de visu, що забезпечує точність і повноту опису.
Об'єктом описування управлінських документів є організаційні, розпорядчі, довідково-інформаційні, обліково-фінансові документи, документи з господарсько-договірної діяльності, документація щодо особового складу. Бібліографічний опис управлінських документів можна скласти так само, як і опис опублікованих документів. Тобто методику бібліографічного описування опублікованих документів можна застосувати щодо документів, які не підлягають опублікуванню. Проте елементи бібліографічного опису управлінських документів будуть відрізнятися від елементів опублікованих документів і залежатимуть від складу реквізитів певного типу документів.
У пропонованій статті зосереджено увагу на основних положеннях методики бібліографічного описування першої групи управлінських документів — організаційних. Організаційні документи (статути, положення, інструкції, правила) призначені забезпечувати виконання організаційних функцій управління. Джерелом бібліографічних відомостей для кожної зони бібліографічного опису організаційних документів є документ загалом.
Розглянемо структуру і склад бібліографічного опису статуту. Статут — нормативно-правовий акт, за допомогою якого оформлюється створення установи, організації, підприємства будь-якої форми власності та визначається її структура, функції, правовий статус. Статути поділяються на типові та індивідуальні. Типовий статут розробляють для системи однотипних установ, а індивідуальний — для конкретної організації на основі типового.
Об'єктом складання опису є статут установи, організації, підприємства будь-якої форми власності. Основним джерелом відомостей є статут в цілому, включаючи його реквізити.
Структура і склад бібліографічного опису статуту. Бібліографічний опис складається з перерахованих зон (табл. 2), що наводяться у приписаній послідовності та з приписаною пунктуацією. Числа у круглих дужках біля елементів опису відповідають номеру реквізиту.
Розглянемо зміст і форму зазначення зон та елементів у тексті бібліографічного опису.
Зона назви і відомостей про відповідальність. Основною назвою в описі статутів є власне назва "Статут" ("типовий статут") з подальшим зазначенням назви організації, наприклад:
Статут Асоціації "Підприємств інформаційних технологій України"
Статут партії "Справедливість"
Загальне позначення матеріалу наводять одразу після назви у квадратних дужках. Для управлінських документів існують такі позначення: "Копія", "Оригінал", "Дублікат", "Витяг", наприклад:
Статут партії "Справедливість" [Оригіналі
Статут Асоціації "Підприємств інформаційних технологій України" [Копія]
Зона специфічних відомостей статутів включає гриф затвердження, назву організації вищого рівня, дату затвердження, запис про державну реєстрацію, дату державної реєстрації. їх наводять у тій самій формі, що й у документі, наприклад:
. — Затв. Установч. зборами засн., протокол № 1 від 25 січ. 2007 р.
. — Затв. Установч. з'їздом партії Всеукр. об-ня лівих "Справедливість" 8 квіт. 2000 р. ; Зареестр. М-вом юстиції України 18 трав. 2000 p., свідоцтво № 1430
Зона вихідних даних містить відомості про місце складання або видання документа та дату. Місцем складення або видання є місто, де документ було складено, наприклад: . —Донецьк
Якщо відомостей про місце видання в документі немає, але воно відоме, його наводять у квадратних дужках, наприклад:
. — [Суми]
Елементи дати зазначають арабськими цифрами у послідовності: число, місяць, рік, наприклад: 12.07.2003
Якщо порядковий номер місяця або числа складається з однієї цифри, то перед нею проставляється 0 (нуль), наприклад: 25.01.2011 06.12.2010
Зона фізичної характеристики містить відомості про кількість сторінок або аркушів у документі. Непронумеровані сторінки або аркуші перераховують та записують у квадратних дужках, наприклад:
. — ЗО с. . — [15] арк.
У зоні приміток подають відомості про наявність відбитків печаток і штампів відповідних установ, наприклад:
. — Печатка Нац. акад. керів. кадрів культури і мистецтв України
. — Печатки: М-во культури України, Нац. акад. керів. кадрів культури і мистецтв України
У зоні кодових позначень наводять кодове позначення документа відповідно до Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98 (далі — ДКУД), наприклад: . — ДК 0202013
Розглянемо структуру і склад бібліографічного опису положення. Положення — це правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності, функції, права та обов'язки державних органів, установ та їхніх структурних підрозділів. Положення поділяються на типові, що розробляються для системи установ, організацій, та індивідуальні, що створюються на основі типових.
Об'єктом складення опису є положення установи, організації, підприємства, структурного підрозділу (департаменту, управління, відділення, відділу, сектору, служби, групи тощо). Основним джерелом відомостей є положення загалом, включаючи його реквізити.
Структура і склад бібліографічного опису положення. Бібліографічний опис складається з перерахованих зон (табл. 3), що наводяться у приписаній послідовності та з приписаною пунктуацією. Числа у круглих дужках біля елементів опису відповідають номеру реквізиту.
Посада, ініціали і прізвище особи, яка затвердила документ, дата затвердження, наприклад:
. — Затв. Міністром культури і туризму України М. А. Кулиняком 01.12.2010
Відомості про затвердження постановою, рішенням, наказом, протоколом наводять в уніфікованій формі: спочатку скорочене слово "затв.", потім назва, дата, номер затверд-жувального документа, наприклад:
. — Затв. Наказом Вищ. атестац. коміс. України 18.11.2003 № 56
Відомості в зоні вихідних даних та зоні фізичної характеристики наводять так само, як для статуту.
У зоні приміток наводять відомості про наявність відбитків підпису, печатки, про засвідчення копії, про наявність документа в електронній формі. їх подають у тій самій формі, що й у документі, і розділяють знаком крапка й тире (. —), наприклад:
. — Підпис Начальника відділу маркетингу О. І. Карпенко. — Печатка М-ва культури України. — Копію засвідчено Секретарем О. Г. Головань 12.02.2004. — Режим доступу в електрон, формі: C:\Documents and Settings\Положення\Про-АрхПідрозділи.doc
У зоні кодових позначень наводять кодове позначення та реєстраційний індекс документа. Кодове позначення документа проставляється відповідно до ДКУД ДК 010-98, наприклад:
. — ДК 0202013
Реєстраційний індекс складається з порядкового номера документа, індексу справи за номенклатурою, індексу питань діяльності, кореспондентів, виконавців тощо. Складові індексу відокремлюються одна від одної правобіжною навскісною рискою, наприклад:
. — Реєстр, індекс 418/01—13/27
. — Реєстр, індекс 45/70/69
Розглянемо структуру і склад бібліографічного опису інструкцій. Інструкція — це правовий акт, що містить директиви, настанови, які регламентують організаційні, фінансові, науково-технічні, технологічні та інші сторони діяльності установ, їхніх структурних підрозділів, філій та посадових осіб. Окрему групу становлять посадові інструкції— організаційно-правові документи, що регламентують функції, обов'язки, нрава та відповідальність працівника під час діяльності на певній посаді.
Об'єктом складання опису є інструкції. Основним джерелом відомостей є інструкція загалом, включаючи її реквізити.
Структура і склад бібліографічного опису інструкції. Бібліографічний опис складається з перерахованих зон (табл. 4), що наводяться у приписаній послідовності та з приписаною пунктуацією. Числа у круглих дужках біля елементів опису відповідають номеру реквізиту.
Розглянемо зміст і форму зазначення зон та елементів у тексті бібліографічного опису.
Зона назви і відомостей про відповідальність. Основною назвою в описі інструкцій є назва виду документа "Інструкція" ("посадова інструкція") з подальшим зазначенням заголовка до тексту, що вказує на коло об'єктів, осіб чи питань, на які поширюються її вимоги, наприклад:
Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників
Відомості про загальне позначення матеріалу наводять так само, як для статуту, наприклад:
Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордоном [Оригіналі
Відомості про відповідальність містять найменування назви організації вищого рівня (тільки для підвідомчих установ), назви організації, назви структурного підрозділу, які брали участь у підготовці інструкції, наприклад:
/ М-во культури України, Держ. закл. "Нац. парлам. б-ка України", Відділ каталогізації
Зона специфічних відомостей інструкції включає такі елементи: візи, гриф погодження, гриф затвердження. їх наводять у тій самій формі, що й у документі, і розділяють знаком крапка з комою (;), наприклад:
. — Завізовано Завідуючою відділом каталогізації С. В. Бі-лик 15.01.2011
. — Погоджено Міський голова м. Яремче В. В. Онутчак 29.07.2010 ; Затв. Начальник теруправління Держгірпромнаг-ляду по Івано-Франків. обл. 3. Я. Кулик 29.08.2010
Відомості про затвердження постановою, рішенням, наказом, протоколом наводять в уніфікованій формі: спочатку скорочене слово "затв.", потім назва, дата, номер затверджу вального документа, напр:
. — Затв. Наказом М-ва праці України, М-ва юстиції України, М-ва соціал. захисту населення України від 29 лип. 1993 р. № 58
Відомості в зоні вихідних даних та зоні фізичної характеристики наводять так само, як для статуту.
Перед відомостями про наявність додатку ставиться знак плюс, ацабськими цифрами кількість додатків, скорочене слово "Дод." або назва додатку, а також у круглих дужках арабськими цифрами зазначають кількість аркушів, наприклад: . — 15 арк. + 2 Дод. (2 арк.)
. — 15 арк. + Журнал реєстрації посвідчень про відрядження (1 арк.)
У зоні приміток наводять відомості про наявність відбитків підпису, печатки, про засвідчення копії, про наявність документа в електронній формі. їх подають у тій самій формі, що й у документі, і розділяють знаком крапка й тире (. —), наприклад:
. — Підпис Начальника відділу маркетингу О. І. Карпенко. — Печатка М-ва культури України. — Копію засвідчено Секретарем О. Г. Головань 12.02.2004. — Режим доступу в електронній формі: C:\Documents and Settings\Інструкції\ПроПорядокВеденняТрудКнижок.dос
У зоні кодових позначень наводять кодове позначення та реєстраційний індекс документа. Кодове позначення документа проставляється відповідно до ДКУД ДК 010-98, наприклад:
. — ДК 0202007
Реєстраційний індекс складається з порядкового номера документа, індексу справи за номенклатурою, індексу питань діяльності, кореспондентів, виконавців тощо. Складові індексу відокремлюються одна від одної правобіжною навскісною рискою, наприклад:
. — Реєстр, індекс 418/01—13/27
. — Реєстр, індекс 45/70/69
Розглянемо структуру і склад бібліографічного опису правил. Правила — це зібрання положень, що визначають певний порядок дій, поведінку юридичних та фізичних осіб. Кожна установа, організація має також правила внутрішнього трудового розпорядку. Правила внутрішнього розпорядку — це внутрішній нормативний документ підприємства, що передбачає організацію роботи підприємства (режим робочого дня), взаємні обов'язки підприємства і працівника. Вони поділяються на три види: типові, що затверджуються центральними органами виконавчої влади за погодженням із центральними профспілковими органами; галузеві, що розробляються на основі типових правил міністерств і відомств; конкретних установ, організацій, що регламентують обов'язки не лише працівників, а й тих, хто повинен створити належні умови праці (керівників).
Об'єктом складання опису є правила. Основним джерелом відомостей с правила загалом, включаючи їхні реквізити.
Структура і склад бібліографічного опису правил. Бібліографічний опис складається з перерахованих зон (табл. 5), що наводяться у приписаній послідовності та з приписаною пунктуацією. Числа у круглих дужках біля елементів опису відповідають номеру реквізиту.
Розглянемо зміст і форму зазначення зон та елементів у тексті бібліографічного опису.
Зона назви і відомостей про відповідальність. Основною назвою в описі правил є назва виду документа "Правила" ("типові правила", "галузеві правила") з подальшим зазначенням заголовка до тексту, де наведені відомості про коло об'єктів, осіб чи питань, на які поширюються їхні вимоги, наприклад:
Правила внутрішнього трудового розпорядку Міністерства
Галузеві правила внутрішнього трудового розпорядку Міністерства
Загальне позначення матеріалу наводять так само, як для попередніх документів, наприклад:
Типові правила внутрішнього розпорядку для працівників державних, навчально-виховних закладів України ІКопіяІ
Відомості про відповідальність містять найменування назви організації вищого рівня (тільки для підвідомчих установ), назви організації, назви структурного підрозділу, які брали участь у підготовці правил, наприклад:
/ М-во освіти і науки, молоді та спорту України
Зона специфічних відомостей інструкції включає такі елементи: візи, гриф погодження, гриф затвердження. їх наводять у тій самій формі, що й у документі, і розділяють знаком крапка з комою (;).
Відомості про візування наводять в уніфікованій формі: спочатку слово "завізовано", потім назва посади; ініціали і прізвище особи, яка візує, і дата візування, наприклад:
. — Завізовано Заступником начальника управління освіти і науки О. П. Макаренко 15.01.2011
Відомості про погодження наводять в уніфікованій формі: спочатку слово "погоджено", потім назва посади особи, з якою погоджується документ, та назва установи, ініціали і прізвище цієї особи, дата погодження, наприклад:
. — Погоджено Міністр освіти і науки, молоді та спорту України Д. В. Табачник 01.12.2011
Відомості про затвердження посадовою особою наводять в уніфікованій формі: спочатку скорочене слово "затв.", потім назва посади, ініціали і прізвище, особи, яка затвердила документ, дата затвердження, наприклад:
. — Затв. Генеральним директором Держ. закл. "Нац. парлам. б-ка України" Т. І. Вилегжаніною 01.12.2010
Відомості про затвердження постановою, рішенням, наказом, протоколом наводять в уніфікованій формі: спочатку скорочене слово "затв.", потім назва, дата, номер затверджувального документа, наприклад:
. — Затв. Наказом Держ. ком. архівів України 16.03.2001
№ 16
Відомості в зоні вихідних даних та зоні фізичної характеристики наводять так само, як для попередніх документів.
У зоні приміток наводять відомості про наявність відбитків підпису, печатки, про засвідчення копії, про наявність документа в електронній формі. їх наводять у тій самій формі, що й у документі, і розділяють знаком крапка й тире (. — ), наприклад:
. — Підпис Начальника відділу формування Нац. архів, фонду та діловодства Держкомархіву Г. В. Портнова. — Печатка Держкомархіву. — Режим доступу в електрон, формі: C:\Documents and Settings\Правилa\Правила роботи\АрхПідрозділівОргДержВлади.doc
У зоні кодових позначень наводять кодове позначення та реєстраційний індекс документа. Кодове позначення документа проставляється відповідно до ДКУД ДК 010-98, наприклад:
. — ДК 0202044
. — ДК 0202045
Реєстраційний індекс складається з порядкового номера документа, індексу справи за номенклатурою, індексу питань діяльності, кореспондентів, виконавців тощо. Складові індексу відокремлюються одна від одної правобіжною навскісною рискою, наприклад:
. — Реєстр, індекс 418/01—13/27
. — Реєстр, індекс 45/70/69
Представлена методика описування організаційних документів (статутів, положень, інструкцій, правил) — це тільки перша спроба вирішення загальної проблеми описування управлінських документів і можливості оформлення бібліографічних посилань на них. Проте, незважаючи на її одночасно традиційний та інноваційний характер, вона потребує подальшого теоретичного та практичного розроблення.
Типові приклади бібліографічного опису організаційних документів
Статут партії "Справедливість" [оригінал]. — Затв. Установч. з'їздом партії Всеукр. об-ня лівих "Справедливість" 8 квіт. 2000 р. ; Зареєстр. М-вом юстиції України 18 трав. 2000 p., свідоцтво № 1430. — К., 12.01.2000. — [15] арк. — Печатка партії "Справедливість". — ДК 0202013.
Типове положення про архівний підрозділ органу державної влади, органу місцевого самоврядування, державного і комунального підприємства, установи та організації [Оригінал]. — Затв. Наказом Держ. ком. архівів України 06.08.2002 № 58 ; Зареєстр. в М-ві юстиції України 20 серп. 2002 р. за № 682/6970. — [К.] — [3] арк. — Підпис Начальника відділу формування Нац. арх. фонду та діловодства Держкомархіву Г. В. Портнова. — Режим доступу в електрон, формі: C:\Documents and Setting\Положення\ПроАрхПідрозділи. — ДК 0202013.
Посадова інструкція методиста вищої категорії кафедри соціальних комунікацій [Оригінал]. — Затв. Ректором Нац. акад. керів. кадрів культури і мистецтв 13.10.2010. — К., 2010. — [3] арк. — Підпис Ректора НАКККіМ проф. Чер-неця В. Г. — Печатка Нац. акад. керів. кадрів культури і мистецтв. — 3 посадовою інструкцією ознайомлена Романова І. В. — Режим доступу в електрон, формі: C:\Documents and Settings\Інструкції\Посадові інструкції.doc. — ДК 0202007.
Правила маркування товарів, отриманих як матеріальна допомога [Оригінал]. — Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 серп. 2005 р. № 1772. — К. — [1] арк. — Режим доступу в електрон, формі: C:\Documents and Settings\ Правила\ПравилаМаркування.dос. — ДК 0202046.
Список використаної літератури
1. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила : ГОСТ 7.12—93. — [Взамен ГОСТ 7.12—77 ; введ. 1995—07—01]. — М. : Госстандарт
России, 1995. — III, 16 с. — (Межгосударственный стандарт) (Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу).
2. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання : ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. — [На заміну ГОСТ 7.1—84, ГОСТ 7.16—79, ГОСТ 7.18—79, ГОСТ 7.34— 81, ГОСТ 7.40—82 ; введ. 2007—07—01 ; чинний від 2008— 04—01]. — К. : Держспоживстандарт України, 2007. — 47 с.
— (Національний стандарт України) (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи). — Стандарт набув чинності відповідно до наказу № 10 від 16 січня 2008 р. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
3. Бібліографічний запис. Скорочення слів і словосполук, поданих іноземними європейськими мовами : ДСТУ 7093:2009 : (ГОСТ 7.11—2004 (ИСО 832:1994), MOD ; ISO 832:1994, MOD).
— [Уведено вперше (зі скасуванням в Україні ГОСТ 7.11—78 ; чинний від 2010—04—01]. — К. : Держспоживстандарт України, 2009. — IV, 82 с. — (Національний стандарт України) (Система стандартів з
інформації, бібліотечної та видавничої справи).
4. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів : ДСТУ 4163—2003. — [Введено вперше (зі скасуванням в Україні ГОСТ 6.38—90) ; чинний від 2003—-09—01]. — К. : Держспоживстандарт України, 2003. — III, 22 с. — (Національний стандарт України).
5. Державний класифікатор управлінської документації: ДК 010—98 / Держ. ком. України по стандартизації, метрології та сертифікації. — Чинний від 1999—06—01. — К. : Держстандарт України, 1999. — 50 с. — (Державний класифікатор України).
6. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила : ДСТУ 3582—97. — [На заміну РСТ УРСР 1743—82 ; Чинний від 1998—07—01]. — К. : Держстандарт України, 1998. — 25 с. — (Державний стандарт України) (Інформація та документація).
7. Шевчук С. В. Ділове мовлення для державних службовців / С. В. Шевчук. — К. : Літера, 2004. — 395 с.


Başa Dön Вернуться к началу
 Профиль  
 

06 ноя 2012, 15:39

 Re: Професійна преса
Не в сети

Зарегистрирован: 03 авг 2012, 11:22
Сообщения: 69
Откуда: Днепропетровск
Когда хочу, тогда возьму. - Современная библиотека. - 2012. - №6. - С. 5

«В Новосибирской государственной областной научной библиотеке заработал комплекс автоматической книговыдачи и книговозврата», - сообщила пресс-служба библиотеки.
Станция автоматической выдачи книг позволяет читателям самостоятельно оформлять заказы на необходимую литературу. Каждая книга снабжена специальной электронной меткой, информация с которой передаётся на станцию.
Чтобы взять новые книги, необходимо разместить выбранные издания на сканере. Внедрение комплекса профинансировано из областного бюджета. Стоимость работ по запуску станции, включая установку системы противокражного контроля, составила 6 млн. 895 тыс. руб. При этом станция позволяет одновременно обработать сразу несколько книг, что существенно ускоряет процесс выдачи: теперь нет необходимости читателю обязательно обращаться к библиотекарю для оформления литературы на дом. Также благодаря новому комплексу книговыдачи появилась возможность самостоятельно продлевать книги, уже находящиеся на руках. Пока станция действует в тестовом режиме в отделе городского абонемента, но к началу учебного года заработает в полном объёме. Библиотека также планирует открыть он-лайн-заказ читательских билетов на своём сайте и сервис заказа литературы по электронному каталогу.


Başa Dön Вернуться к началу
 Профиль  
 

06 ноя 2012, 15:45

 Re: Професійна преса
Не в сети

Зарегистрирован: 03 авг 2012, 11:22
Сообщения: 69
Откуда: Днепропетровск
Библиографическая идея. - Современная библиотека. - 2012. - №6. - С. 7

«Библиографическая идея» - под таким названием 9 октября пройдёт областной научно-практический семинар в г. Новокузнецке. Его организаторами выступают Департамент культуры и национальной политики Кемеровской области, Кемеровская областная научная библиотека им. В.Д. Фёдорова, Некоммерческое библиотечное партнёрство «Кузбасские библиотеки», администрация г. Новокузнецка, Управление культуры администрации г. Новокузнецка, ЦБС им. Н.В. Гоголя г. Новокузнецка. На семинаре планируется рассмотреть следующие темы: современные библиографические ресурсы, продукты и услуги: проблемы создания и применения;


Başa Dön Вернуться к началу
 Профиль  
 

06 ноя 2012, 17:22

 Re: Професійна преса
Не в сети

Зарегистрирован: 03 авг 2012, 11:22
Сообщения: 69
Откуда: Днепропетровск
Стельмах В.Д. Интуиция времени. - Современная библиотека. - 2012. - №6. - С. 12-21

Ещё раз о том, как это начиналось. Впервые столь популярная и громкая сейчас проблема чтения была поднята именно Некоммерческим фондом «Пушкинская библиотека» (НФ ПБ) в 2001 г., когда ситуация снижения читательской активности и общественного статуса книги ещё не была столь очевидной как сегодня и о чтении как об общественной проблеме вообще никто не вспоминал - не до того было... Удивление библиотечного сообщества, руководителей книжного дела разных уровней и литературных интеллектуалов было безмерным. В ситуации, когда от обилия острейших проблем, навалившихся на библиотеки в 1990-е гг. (информатизация, фонды, сокращение сети, законодательная неразбериха и т.д.), голова шла кругом, когда несокрушимость отечественных читательских традиций ещё не подвергалась сомнению, Фонд «Пушкинская библиотека» вдруг заявил о необходимости поддержки книги и чтения как об одном из приоритетных направлений не только своей деятельности, но и всей культурной политики.
Но попадание было точным. Подтверждением стал тот факт, что программа, реализация которой началась в полном объёме в 2002 г., очень быстро приобрела общественное звучание, популярность, масштаб и стала точкой соединения интересов всех участников книжного дела - писателей, издателей, книготорговцев, библиотекарей, педагогов. Перечислить здесь все реализованные проекты и дела за 10 лет невозможно. Вспомню лишь некоторые и отмечу, что работа была столь же разнообразной по содержанию, формату, как разнообразно само чтение и как многослойна публика. Это общественно значимые крупные акции, форумы чтения (2005, 2006, 2007); всероссийские и региональные конференции и семинары, семинары-тренинги; создание интернет-портала «Чтение-21»; исследования «Запросы читателей и библиотека» (2003), «Массовое чтение в России» (2005), «Чтение детей и подростков» (2006), заполнившие лакуны, образовавшиеся после того, как общероссийские исследования чтения стали единичным явлением; выпуск сборников статей и материалов по проблемам чтения, среди которых одно из главных мест принадлежит двуязычному изданию «Как создаются читающие нации»,
подготовленному Фондом совместно с Центром книги Библиотеки Конгресса США и Британским Советом; межрегиональные и региональные книжно-читательские фестивали, акции и кампании; фестивали по продвижению чтения; всероссийские конкурсы книжно-читательских проектов; встречи с писателями в городах и сёлах, литературные концерты, книжные выставки-ярмарки, презентации книг и т.д.
Наконец, создание по инициативе Фонда региональных центров чтения и структур федерального уровня - Центра чтения в Российской национальной библиотеке, Центра книги Всероссийской библиотеки иностранной литературы им. М.А. Рудомино. Даже этот небольшой перечень порождает соблазн представить программу в виде калейдоскопа ярких мероприятий и проектов, всегда осуществлявшихся в России просветителями и меценатами, культуротворческими группами и институциями. Фонд в этом случае предстаёт в роли некоего импресарио, организующего публичные акции. Но это мнение будет ошибочным - всё, что делалось и делается сейчас, скреплено главной идеей - восстановить статус чтения как обязательного культурного горизонта, постоянно присутствующего в коллективном сознании общества.
Главный итог всех этих «толчковых» инициатив, подхваченных книжным сообществом, государственными органами и общественными организациями, заключается в том, что проблемы чтения вернулись на своё законное место - в зону общественного внимания.
Этот факт можно считать ещё одним подтверждением того, что в ситуации «болезни промежуточных эпох» такие внесистемные факторы, как целевые общественные и спонсорские программы могут оказывать мощное воздействие на продвижение отрасли в целом или её отдельных сегментов.

НОВАЯ КОМПОЗИЦИЯ ПРОГРАММЫ

Если сделано так много и программа «раскручена», может быть, стоит остановиться? Но бытование книги, её превращения и судьбы изменчивы как само время. Изменяется структура публики, её отношение к книге, композиция каналов книгораспространения, типы чтения и соотношение старых, традиционных и новых носителей текстов и смыслов. Те слои населения, которые сегодня являются культурными неофитами, в дальнейшем могут с нашей помощью стать ещё одним сегментом в социальном фундаменте библиотек.
Нельзя сказать, что итоги прошедшего десятилетия детально проанализированы, осмыслены. Научно-методическая генерализация проблем чтения пока не произошла. Необходима культивация накопленных идей, стратегий и практик, что до сих пор остаётся за рамками внимания и возможностей центральных и региональных методических структур. Эта самостоятельная и специфическая, длительная и кропотливая работа не может стать и задачей Фонда, не являющегося ни методической, ни исследовательской организацией. Но роль общественных социально-инновационных структур, к которым относится НФ ПБ, заключается ещё и в том, чтобы не допустить обрывов культурной цепи. Поэтому программа «Чтение» не ушла из приоритетов деятельности Фонда, а получила новые развороты и, соответственно, в ней появились новые композиционные точки. Укажем лишь некоторые из них.
Общее литературное пространство. Организация диалога
Идея продвижения чтения и поддержки литературной культуры предполагает существование единого культурного поля для всех её звеньев и агентов, включая читателя. Несомненно, что каждый его сегмент или институт имеет свои цели и закономерности функционирования и, соответственно, в нём всегда будут существовать «разные блюда на разных столах» (по образному выражению писателя В. Сорокина). Но идея диалога и общей ответственности за поддержание и воспроизводство культуры, общего вектора движения остаётся ключевой, если мы не хотим оказаться в ситуации бесконечных культурных разборок и ведомственных противостояний.
«Общее литературное или книжное пространство» - термин, которым мы все пользуемся, - пока скорее метафора, чем реальность. Идёт процесс кристаллизации культурного расслоения, когда различные группы литературно-книжного сообщества всё более отдаляются и перестают видеть друг друга. Налицо гордое противостояние человека читающего и человека цифрового, тех, кто ориентируется на мнение высоких экспертов, и тех, кто утрачивает элементарные навыки письма и чтения, точечная культура которая не хочет слиться с массовой и массовая, становящаяся всё более агрессивной, - всё это тягостное и опасное состояние культуры. Концепция диалога отсутствует. Отчасти поэтому диапазон поисков и путей форм «встраивания» библиотек в новую смысловую реальность очень широк, особенно когда изменился способ вхождения человека в культуру, в ситуации многообразия культурных конфигураций, смены научных парадигм и культурных практик. Перед нами новый вид из окна, новый культурный пейзаж и новый лик интеллектуального сообщества.
Те акценты программы «Чтение» последних лет, о которых пойдёт речь, являются своего рода щупом, призванным определить точки попадания в изменившийся культурный контекст.
Библиотека и литературный процесс
Зоны «ответственности» институтов библиотек и литературы обозначены социологами давно и достаточно жёстко. Творческая функция библиотек, о которой пишут многие библиотековеды, заключается, с нашей точки зрения, не в создании художественных ценностей, а в выработке нестандартных и эффективных решений для их трансляции и поддержании порядка на вверенной библиотекам территории культуры. Естественно, что библиотеки напрямую не вмешиваются в собственно литературный процесс, более того - они и не должны заниматься селекцией, ценностной маркировкой и оценкой литературных произведений. Это задача других экспертных групп, за которыми должны следовать библиотеки. Но ослабление или распад последних сегодня вынуждает библиотеки частично брать на себя эти функции, будь то комплектование фондов или информационно-рекомендательная «загрузка» читателей достижениями культурного «Олимпа».
Это «провисание» промежуточного экспертного звена в литературной культуре породило множество библиотечных проектов, нацеленных на восстановление связей с авторами, - литературные мосты, встречи с писателями и презентации, литературные турниры, поэтические боксы и состязания, выборы «короля поэтов» и др., где библиотека выступает и как организатор мероприятия, и как площадка для читательских и писательских голосований. Но далее этого вторжение библиотек в собственно литературную жизнь традиционно не распространяется. В этом смысле характерно, что библиотеки практически не выступают инициаторами или главными учредителями литературных премий даже на местном уровне (исключения единичны). В лучшем случае они являются партнёрами местных творческих союзов, администраций и общественных организаций, выступающих с подобными инициативами.
Всероссийскую книжную премию «Чеховский дар», учреждённую Фондом в 2010 г. совместно с администрацией «города Чехова» - Таганрога, можно считать первой попыткой совместной работы библиотекарей и литераторов по анализу литературного потока и стимулированию творческой активности писателей, наделённых чеховским даром литературного рассказа. А.П. Чехов стал знаковой фигурой для этой первой совместной литературно-библиотечной премии по двум причинам. Во-первых, юбилей писателя (150 лет со дня рождения в 2010 г.), хотя жизнь премии не завершилась после юбилея, и, во-вторых, отсутствием литературных премий авторам, работающим в не самом популярном у читателей жанре рассказа. Необычность премии, её отличие от других (напомним, что сегодня в России насчитывается более 300 литературных премий) заключается в соединении нескольких задач: открытие и поддержка новых писательских талантов (номинация «Необыкновенный рассказчик»), поддержка и распространение ярких идей и творческих инициатив библиотекарей по развитию читательской культуры и продвижению книги в широкую читательскую среду (номинация «Подвижник книги»)
и выражение публичной признательности меценатам, внесшим серьёзный организационно-финансовый вклад или в осуществление конкретного проекта, или в сохранение и приумножение книжного наследия России (номинация «Благотворитель»).
Культурный смысл такого консенсуса заключается в сближении ценностных установок разных групп книжного сообщества - творцов и медиаторов и в определении писателей первого ряда, которые могут служить ориентирами и для творческих групп, и для читающей публики. Кроме того, соединение в рамках одной премии номинаций авторам и библиотекарям, «вбрасывающих» их произведения в публичное пространство, делает тех и других (при всем разграничении их функций) равно ответственными за совместно создаваемую ими литературную культуру. Такое совместное участие, общая смысловая рамка, сплачивает библиотечное сообщество и служит самоутверждению библиотекарей с их постоянным комплексом общественной несправедливости по отношению к себе и к своим товарищам по цеху.
Читатель и литературный процесс
Вторым важным аспектом в стратегии диалога является включение в него читателя, который сегодня выпал из литературной культуры.
Эрозия отечественной просветительской идеологии привела к тому, что одна часть литературного сообщества (высокая авангардная культура) становится всё более замкнутой и ориентированной на себя и узкий круг «своих» при полном равнодушии к тому, что происходит в «низах». Другая часть, наоборот, обращается, как и в советское время, к символической фигуре читателя для утверждения собственных идеологических установок и культурных баталий с собратьями по литературному цеху. Кроме того, неуклонная централизация литературной культуры, стягивание в столицы писателей, издательств, крупных книготорговых структур превращает трудно преодолимые в наше время территориальные дистанции в настоящий культурный разрыв. В итоге литераторы и читатели не видят и не знают друг друга. Для широкого круга читателей крупнейшие авторитеты современной литературы практически не существуют, а для авторов и критиков современный читатель - и «полукультурный», и
«наиболее интеллигентный», по выражению Н.А. Рубакина, - по-прежнему остаётся «иксом», неизвестным «не только в количественном, но даже в качественном отношении»3. Как и всегда в переломные исторические периоды, библиотеки, подтверждая неизменность своей функции трансляторов и хранителей культурной матрицы, стремятся заполнить образовавшиеся разрывы между культурными слоями.
Они возобновляют, хотя и в новом формате, традиционные для нас диалоговые программы литераторов и читающей публики (литературные марафоны, литературные квесты, литературные экспрессы и др.). Но все эти инициативы замыкаются, как правило, рамками региона и представляют публике прежде всего местных авторов. Презентация в российской глубинке «большой» национальной литературы с участием столичных писателей практически невозможна из-за отсутствия финансовых средств. Единичным примером крупной объединительной общероссийской акции являлся «Литературный экспресс», организованный в 2008 г. Федеральным агентством по печати и массовым коммуникациям и Российским книжным союзом, в ходе которой 40 писателей побывали в 16 регионах страны и встретились с читателями. Девиз этой акции - «Россия узнает своих писателей, писатели - Россию» - ёмкая характеристика, а точнее диагноз сложившейся ситуации.
В этом контексте текущие проекты Фонда «Большая книга - встречи в провинции» и ежегодный Чеховский книжный фестиваль в Таганроге, реализуемые при поддержке Федерального агентства по печати и массовым коммуникациям и местных администраций, стали пространством пересечения как минимум двух культурных систем - авторов и читателей.
Многочисленные исследования книжного рынка доказывают несомненный факт: в происходящей постоянно «битве книг» победителем всегда остаётся современная, преимущественно масс-культурная, продукция (за редким ситуациями прорыва, вызванного пс явлением яркой телеэкранизации ил скандальной постановки). «Большая книга» при её первом предъявлена аудитории почти всегда занимает сравнительно небольшой читательский сегмент хотя бы из-за её неопознанной «неотмаркированности», отсутствии широкой информационной поддержкой и механизма «проталкивания». Именно эту нишу занимают диалога все проекты Фонда. Возможно, что не все лауреаты и финалисты главное литературной премии страны навсегда останутся в первом ряду отечественной литературы (это сейчас и не суть важно), но в настоящее время имение они, по мнению экспертного сообщества, определяют лицо отечественной словесности и уровень читательских компетенций. Встречи с лауреатами и финалистами премии, которые Фонд организовал за два года в 18 регионах страны, в центральных городах и малых поселениях, - это не только знакомство с наиболее яркими и «запальными» именами современной литературы (А. Кабаков, А. Улиикая, И. Бояшев, А. Волос, А. Слаповский, М. Шишкин, А. Юзефович, А. Балдин, А. Варламов, Л. Данилкин, Б. Евсеев, Л. Сараскина, Р. Рахматуллин, И. Сахновский, В. Костин), но и выстраивание литературного сообщества, вне которого не может происходить вживание человека в культуру.
О чуде такого схождения удивительно написал В.В. Набоков: «Мастер лезет вверх по нехоженому склону, и там, на ветряной вершине, встречает - кого бы вы думали? - счастливого и запыхавшегося читателя, и они кидаются друг другу в объятия, чтобы уже вовек не разлучаться - если вовек пребудет книга» («О хороших читателях и хороших писателях»).
Чеховский книжный фестиваль (в 2011 г. он отмечал своё пятилетие) также является репрезентационной литературной площадкой, но весьма отличается от сложившегося формата встреч с писателями. Он
строится на своего рода залповом эффекте: в Таганрог приезжают ежегодно не менее 20 известных детских и «взрослых» авторов, работающих в разных жанрах и стилях и представляющих разные литературные явления и разные сегменты литературы. Но к этому нужно добавить ещё и калейдоскопическое сочетание мероприятий разных форматов и направлений (своего рода «культурный базар») - нетривиальное знакомство с книжными новинками и их авторами через открытые уроки, мастер-классы для педагогов и молодых литераторов, театральные читки, дискуссионные площадки, презентации, автограф-сессии и круглые столы.
Конечно, программа любого фестиваля кажется эклектичной, поскольку по своей сути - это праздник для всех: взрослых и детей, книгочеев и тех, кто совсем не одержим жаждой чтения, профессионалов и людей улицы. Как и настоящий базар с его разнообразием, красками и живописностью, фестиваль необходим всем, и сюда приходят все. Отсюда и множественность его форматов, их лёгкость и зрелищность. Отсюда и множественность площадок -школы, библиотеки, детские дома, институты и училища и (конечно!) улица с книжными развалами, тентами, киосками, около которых невозможно не остановиться и где каждый может найти что-то своё - от простого буклетика и календаря до энциклопедических изданий, от дешёвого детектива до «нетленки» - произведений литературных авторитетов. Плюс - сильная библиотечная «линейка» - профессиональные конференции, семинары и встречи, где формируются свежие и неожиданные идеи: круглый стол по семейному чтению (2008), тренинг-семинар «Школа библиотечного лидерства» (2008), круглый стол-встреча с молодёжью «Что мы читаем? Какие мы?» (2009), проектно-аналитический семинар «Культурные, литературные и символические ресурсы,
стратегии городского развития Таганрога» (2009), конференция «Продолжение Чехова» (2010) и др. Добавим к этому атмосферу общего городского праздника, что трудно осуществимо в мегаполисах или городах-миллионниках, но вполне посильно в небольшом старинном российском городе, приютившемся между морем и степью.
Литературные бренды территорий
Разумеется, выбор Таганрога для такого рода ежегодного книжного перфоманса был беспроигрышным решением. Этот город является родиной писателя: не только потому, что Чехов здесь родился, но и потому, что здесь все «дышит» им, потому что память о нём «впечатана» не только в топонимику города, но и в сознание жителей. Опора на литературные традиции «города Чехова» позволяет открывать для читателей не только чеховские тексты и извлекать из его творчества и классики вообще современные смыслы, но и представлять весь разнообразный мир литературы в его лучших образцах.
Неудивительно, что именно здесь начали воплощаться две новые, хотя и тесно связанные между собой, идеи Фонда- создание образа книжного города и использование культурного наследия как ресурса развития регионов. Эти новые ответвления программы «Чтение» появились благодаря хорошо взрыхлённой почве - краеведы, историки, музейные работники и библиотекари на местах никогда не прекращали кропотливой работы по изучению и описанию регионального культурного запаса. Напомним успешный проект Фонда «Литературная карта» (2005), когда около 50 регионов дали литературную разметку своей территории, представив в электронном или бумажном варианте книжно-литературные точки края, литературные маршруты, важные по мнению составителей в историческом или современном контексте. Однако специфика региональной работы заключается в её преимущественной обращённости в прошлое, в её «отдельности», отстранённости от реальных экономических и социальных задач территории. Огромный символический потенциал культуры, нематериальные активы остаются как бы «отдельной строкой» и в деятельности администраций, и в жизни больших и малых поселений. Они
практически не используются в качестве стратегического ресурса экономического развития и социального моделирования. Мы остаёмся хранителями или стражами высокой культуры, требуя вкладывания в неё денег исключительно ради самой культуры. Между тем уже с середины 1990-х гг. развивается и набирает силу инструментальная концепция культуры, в рамках которой художественное наследие рассматривается как генератор территориального развития («экономика переживаний»), как та точка, вокруг которой начинается кристаллизация перспектив, новых видов деятельности и социального капитала. Именно культура становится центром стратегий развития и «заставляет город дышать». На Пятом Чеховском книжном фестивале в Таганроге в 2011 г. приглашённые зарубежные специалисты из всемирно известных городов с «литературными иконами» (шекспировский Страт-форд-на-Эйвоне, Бирмингем, где Толкиен прожил 15 лет, датский Оденсе с Гансом Христианом Андерсеном) показали, как на практике создаётся культурная аура, как чисто литературные проекты местных музеев или библиотек помогли изменить имидж городов, экономическую ситуацию и городскую инфраструктуру. Стратфорд-на-Эйвоне стал городом мирового класса за счёт шекспировского ресурса, а Толкиен и Андерсен определили стратегию развития Бирмингема и Оденсе. Это направление, условно обозначенное
нами как «Литературные бренды территорий» (частью его мог бы стать проект «Книжный город») представляется очень перспективным для России с культурной самобытностью регионов и их невероятным литературным наследием, с одной стороны, и с нашей «тиранией расстояний» и провинциальным неблагополучием - с другой.
Выездной литературно-просветительский лекторий в библиотеках
Концепция программы «Чтение» как открытого пространства и точки пересечения разных культурных групп относится, разумеется, не только к сфере функционирования художественной литературы, но и к области науки, её имиджа и массовых представлений о мире и обществе. Речь идёт о налаживании более тонких и сложных связей и переходов между кружковыми научными слоями и широкой публикой.
Это новое направление программы вызвано опять-таки рассогласованностью двух важнейших коммуникативных процессов в российском обществе: в научном мире идёт стремительное приращение знаний (знания создают знания), а на массовом уровне ощущается недостаток и базовых школьных знаний (постоянная редукция образовательных программ), и прикладных, связанных с обыденной жизнью, бытом, переполненным техническими устройствами7. В результате познавательные потребности определяются не под воздействием науки, которая не «пробивается» в нижние слои, а всего иррационального - колдунов, знахарей, экстрасенсов, гадалок, народных целителей, тиражируемых телевидением и другими СМИ. Атака на знания, его подмена и, соответственно, необходимость поддержания стандартов общего образования наполняют новым смыслом понятие «просветительство», которое до сей поры постепенно ветшало: о нём вспоминали лишь в работах о периоде ликвидации неграмотности в СССР, без него не могли обойтись при упоминании о культуротворческой работе земства или об определённом историческом периоде (например, «XVIII век - век Просвещения»). В библиотеках проекты, связанные с популяризаторским сегментом книжной продукции, стали редкостью. В последнее время очевиден всплеск интереса, программ, акций и начинаний, призванных поднять уважение публики к науке и перевести научные знания на язык, доступный неспециалистам. Достаточно упомянуть учреждённую Фондом «Династия» премию «Просветитель», появление популяризаторского жанра (А. Ферсман, В. Обручев, Я. Перельман), новых ярких работ (М. Кронгауз, М. Сванидзе, Т. Заславская, С. Иванов, В. Успенский и др.), а также постепенный рост новых просветительских акций и проектов в библиотеках («Фестиваль словарей русского языка», «Дни отечественной истории», Библиокараваны и др.). 2012 г. уже демонстрирует взрыв программ и акций, посвященных 200-летию Отечественной войны 1812 г. Однако несмотря на то, что большинство специалистов связывает практическое просветительство с пропагандой научных знаний и научно-популярной
литературы о законах мироздания и природы, смысл этого понятия, с нашей точки зрения, значительно шире. В. Даль при определении просветительства говорит, что: «...просвещение одною только наукой, одного только ума - односторонне и не ведёт к добру... Нужно образовывать ум и сердце и научать добру». Этот подход - «образование ума и сердца» - положен в основу нового книжно-читательского проекта Фонда Трибуна. Литературно-просветительский лекторий в библиотеках», к участию в котором планируется привлекать известных писателей, критиков, издателей, деятелей культуры и науки. Эти специалисты высшего класса приедут в библиотеки - участницы проекта не только для академических монологов, но и для живого общения с аудиторией в любых дискуссионных форматах.
Первый стартовый цикл лектория включает как исторические и научно-образовательные темы («Великие имена и великие даты 2012 г.», «Книга знаний. Совместно с премией "Просветитель"»), так и литературно-образовательные сюжеты («Кто есть кто в современной литературе», «Школьная программа в новом прочтении»). Эта «служба понимания», предлагаемая Фондом, станет, как мы надеемся, ещё одной диалоговой площадкой, на которой будет осуществляться чаемый синтез элиты и массы, и где, говоря словами Н.Г. Чернышевского, будет перечеканиваться «в ходячую монету тяжелый слиток золота, выплавленный наукой».
Организационная рамка программы. Центры чтения
0 создании и деятельности региональных центров чтения (книги), задуманных как организационная база программы «Чтение», написано и сказано много. Формирование нового (или старого, оттеснённого на периферию) «читательского» направления культурной политики происходило в условиях невозможности создания самостоятельных стабильных организационных структур - сети. Опорные точки программы могли сложиться только на базе библиотек, которые в ситуации разрушения культурной инфраструктуры общества были и есть единственными стабильными и устойчивыми институциями, нацеленными на работу с книгой.
Создание центров в качестве подразделений в центральных и отчасти муниципальных библиотеках регионов является, с одной стороны, гарантией их существования. А с другой в соответствии с законами функционирования любой отрасли библиотеки неизбежно должны пропускать деятельность центров через фильтр собственных целей и установок, которые к тому же задаются извне и быстро меняются.
Поскольку проблема чтения шире задач библиотечной или любой другой отдельной сферы культуры, эта «завязанность» центров на библиотеки, библиотечную администрацию и библиотечный дрейф потенциально чревата внутренними напряжениями, несоответствиями или даже закрытием центров при изменении внутриотраслевой ситуации. К тому же центры вынуждены действовать в условиях жёстко лимитированного бюджета библиотек и ограниченных ведомственных возможностей по объединению интеллектуальных сил местного сообщества вокруг книжно-читательских проектов и инициатив. Эти обстоятельства объясняют медленное, хотя и очевидное, расширение «сети» центров - их число колеблется на неопределённой отметке «более 30». По данным опроса центров, проведённого в 2009 г.
Межрегиональным центром библиотечного сотрудничества и обобщённого Центром чтения РНБ, центры созданы в 31 регионе при центральных универсальных, детских и юношеских библиотеках. Причём, как свидетельствуют полученные результаты, процесс их формирования замедлился, в ряде библиотек происходит реорганизация этих подразделений. Тем не менее административно-юридический статус центров или каких-либо других организационных структур программы (например, превращение их в самостоятельные юридические организации или межведомственное долевое финансирование) не может быть изменён в ситуации усиливающегося дефицита средств и расплывающихся культурных систем, не выдерживающих постоянных трансформаций целей и векторов движения. В нашем случае это ещё и нерентабельно: единственный реальный путь развития центров - это усиленная интеграция в библиотечную сеть, продолжающееся «вживление» в ткань нашей небогатой, но все-таки укоренённой отрасли.
Сегодня споры о целесообразности центров остались в прошлом, поскольку они доказали свою продуктивность, и это при том, что им приходится опираться не на осмысленный и систематизированный отечественный и мировой опыт, а на собственную изобретательность и здравый смысл. С количественной точки зрения измерить результативность их деятельности, как, впрочем, и всей культуры, достаточно затруднительно. Необходима другая, содержательная, система оценочных координат. В ответах на анкету, распространенную Фондом в 2012 г., сами сотрудники оценивают главные итоги десятилетия так: центры существенно повлияли на изменение векторов и приоритетов деятельности в местных сообществах, сделав акцент на новых интерактивных формах продвижения чтения, на создание географических и социальных территорий чтения («Читающий регион», «Читающий город», «Читающая семья», «Читающая династия», «Читающий мир» и др.); центры способствовали
изменению всей культурной среды, в которой действует библиотека («Центр чтения стал идеальным местом, где пересекаются три главные составляющие полноценной среды развития читателей: информация, культура и общение» - Е.Ю. Массаурова, Центр чтения Курской ОУНБ); центры существенно расширили библиотечную и читательскую аудиторию благодаря освоению блогосферы и работе в Интернете, ввели в оборот разностороннюю и хорошо организованную информацию; благодаря центрам сформировалась открытая картина партнёров библиотеки - организации социальной направленности, бизнес-структуры, молодёжные неформальные и волонтёрские объединения, СМИ и др. («Нужно впустить в свою благородную деятельность "посторонних"» - Н.А. Кузнецова, директор Нижегородской ОУНБ); центры стали каналом накопления и обмена отечественным и мировым опытом продвижения чтения, способствовали формированию системы профессионального обучения библиотекарей
в этой сфере (Л.В. Чугунова, Центр чтения Самарской ОУНБ); центры превратились в координационные структуры для муниципальных библиотек (О.А. Витязева, Центр чтения Архангельской ОУНБ). Итак, для центров, отмечающих в 2012 г. десятилетие, этап становления, первоначального обучения и ученичества закончился. На первый план вышли вопросы их саморазвития. В строгом социологическом смысле центры не стали сетью со своими объединяющими узлами и системой взаимодействия, хотя именно этот термин - «сеть» - чаще всего нами используется. Они в значительной мере атомизированы и изолированы друг от друга, плохо видят «соседей», а вся «сеть» лишена узлов, скрепляющих болтов, разрежена, ей существенно не хватает плотности и развитых внутренних связей. И всё же постепенно складывается некое несетевое профессиональное сообщество со своим дискурсом, языком, целями и установками, отношением к собственной деятельности. Внутри этого сообщества возник новый набор задач саморазвития, таких как достижение методологического единства, создание системы внутренней и внешней коммуникации, стандартов, концепций и моделей работы, их тиражирование, продвижение собственных брендов и т.д. Это новые вызовы, ответом на которые стало создание при Фонде «Пушкинская библиотека» и при поддержке Секции чтения РБА Координационного совета региональных центров чтения, действующего на общественных началах. В него не входят не «федеральные» специалисты, по сложившейся традиции централизованного руководства чаще всего бравшие на себя обязанность и право говорить от имени всего библиотечного мира, а сотрудники региональных центров, сами взявшиеся за решение собственных задач и конструирование своего сообщества. Главными задачами Совета являются обеспечение профессиональной интеграции и коллективной солидарности, отработка механизмов взаимодействия, в том числе сетевого. Поэтому
первыми шагами Совета стало формирование соответствующих ресурсов: выпуск информационного бюллетеня, создание блога «Библиотеки. Региональные центры чтения»", карты региональных центров чтения с адресной информацией, позволяющей вести поиск по опубликованным материалам, переводить содержание на 24 иностранных языка, ежегодное анкетирование центров и подготовка обзоров их деятельности, сбор и публикация сведений об изданиях региональных библиотек по вопросам чтения, мероприятиях и акциях. Сейчас это всё ещё не до конца устоявшаяся и не отлитая в металле система.
Но очевидно, что осью её кристаллизации является не вертикаль, а создание собственного общего горизонта целей и стратегий, своей профессиональной карты в рамках породившего их фундаментального института библиотек.
НЕСКОЛЬКО СЛОВ В ЗАКЛЮЧЕНИЕ
В социологической литературе начали появляться суждения, хотя и единичные, о том, что сама идея продвижения чтения становится всё более дискуссионной и не созвучной вызовам времени. Её предлагают, как и просветительство, относить к домодернизационному и доинтернетовскому периоду развития общества.
В анкете Координационного совета, о которой упоминалось выше, сотрудникам региональных центров чтения был задан вопрос (не скроем, отчасти провокационный) об их отношении к такому роду мнениям. Вопрос вызвал недоумение, а сама попытка поставить под сомнение актуальность идеи приобщения к чтению была названа большинством коллег странной, непонятной и нелогичной. Однако наше профессиональное сообщество не является монопольным «держателем чтения», всегда задающим единственно возможный алгоритм деятельности в этой сфере. Это открытый континиум концептов, отражающих различные и чаше всего противоречивые интересы и ценностные установки государства или различных общественных групп и институций. Вспомним, что на разных этапах истории российского государства идея грамотности и «образованности простолюдинов» то жёстко блокировалась властью и церковью, то становилась генеральной политической задачей. Столь же разным и
неоднозначным было и отношение к этой идее разных слоев образованной части общества.
Но весь этот разброс идеологий, концепций и практик находился и находится за рамками тех групп и институций, для которых поддержка образования и читательской культуры является смыслом их деятельности и краеугольным камнем их ценностного фундамента. Программа «Чтение» Фонда «Пушкинская библиотека» при всей открытости и подвижности её границ отражает установки именно этих групп - прежде всего библиотечного и книжного сообществ. В этом залог её актуальности для нас.
Конечно, разрастающееся и усложняющееся, особенно с распространением Интернета, культурное пространство, бросает нам вызов. Поэтому диапазон поисков очень широк и трудно предсказать, каким будет облик программы «Чтение» в будущем. Главное - иметь длинное дыхание и интуицию времени. Это основные, пожалуй, опции для чёткого попадания в новый культурный контекст и прорывного движения вперёд.


Başa Dön Вернуться к началу
 Профиль  
 

07 ноя 2012, 10:30

 Re: Професійна преса
Не в сети

Зарегистрирован: 03 авг 2012, 11:22
Сообщения: 69
Откуда: Днепропетровск
Лузанова Н.А. Система менеджмента качества: работа с персоналом. - Современная библиотека. - 2012. - №6. - С. 22-27

Централизованная библиотечная система г. Сургута стала лауреатом премии Правительства РФ 2010 г. за достижение значительных результатов в области качества. В системе эффективного менеджмента работе с персоналом отведена одна из ключевых позиций. Нет необходимости убеждать кого-либо в том, что кадры являются важнейшим стратегическим ресурсом любого учреждения. В ЦБС г. Сургута при работе с персоналом организованы обучение и развитие на системной основе, разработана система мотивации, большое внимание уделяется эффективному профессиональному общению.

ОБУЧЕНИЕ И РАЗВИТИЕ ПЕРСОНАЛА НА СИСТЕМНОЙ ОСНОВЕ

Повышение квалификации происходит в системе корпоративного образования. Разработана «Программа профессионального развития», включающая адаптацию и обучение сотрудников. Адаптация рассчитана на новых членов коллектива, а обучение предлагается всем: и новичкам, и специалистам со стажем, и руководящему составу. Для новых сотрудников существует «План адаптационного курса», представляющий собой пакет документов с обозначением этапов адаптации, ответственных за них и сроки, а также десять приложений. Адаптация проходит в два этапа: введение в организацию и введение в должность. Первый этап рассчитан на три-пять дней и включает:
- собеседование с участием директора, заместителя директора по профилю, непосредственного руководителя;
- ознакомление с условиями и сроками найма на работу;
- вступление в профсоюзную организацию;
- знакомство с правилами пожарной безопасности и охраны;
- экскурсии по центральным библиотекам - методическим центрам.
Второй этап рассчитан на период испытательного срока - три месяца, и предполагает адаптацию сотрудника непосредственно на своём рабочем месте, где он:
- знакомится с деятельностью подразделения (на основе Положения о структурном подразделении), обязанностями (на основе должностной инструкции), правилами пользования библиотекой и правилами, характерными только для данного вида подразделения; правилами охраны труда, пожарной безопасности непосредственно на рабочем месте; другими членами коллектива;
- учится составлять план работы на время испытательного срока;
- предоставляет в службу кадров заключения о результатах испытательного срока.
В это время руководитель выявляет и контролирует степень понимания и качество выполнения задач новым сотрудником (есть Положение об испытании при приёме на работу в МБУК ЦБС). Адаптационный курс помогает руководителям подразделений регламентировать этот процесс.
Система обучения и развития разрабатывается в начале каждого года на текущий год в форме плана-графика. Обучающие занятия проводят опытные специалисты ЦБС: библиотекари, библиографы, руководители подразделений по основным направлениям библиотечной деятельности. Ещё одна из эффективных форм повышения квалификации - это ежегодные конференции коллектива ЦБС. В 2012 г. состоится уже седьмая конференция. Основные её задачи мы видим в предоставлении сотрудникам возможности выступить с докладом, заявить о себе, поделиться успешным опытом с коллегами. К реализации «Программы профессионального развития» мы привлекаем и специалистов высших учебных заведений. На базе Челябинской государственной академии культуры и искусства наши сотрудники получают профессиональное библиотечное образование либо проходят профессиональную переподготовку. Преподаватели Кемеровского государственного университета культуры и искусств проводят семинары по стратегическому планированию, технологическому проектированию, методике проведения маркетинговых и научных исследований. Менеджмент качества предполагает умение
проводить диагностическую самооценку собственной деятельности, чему также необходимо учиться. В 2010 г. мы организовали обучающий семинар и пригласили специалиста из Всероссийского научно-исследовательского института сертификации. Двухдневный курс по самооценке деятельности прослушали 34 сотрудника. Далее им предстояло составить отчёт по предлагаемой схеме на соответствие учреждения критериям качества. Прошедшие обучение стали активными участниками составления отчёта. Они распределились на группы по пять-шесть человек. Каждая группа получила критерии менеджмента качества, по которым нужно было провести самооценку и наработать материал для отчёта. Результат - около 100 страниц собранного материала: тексты, статистика, диаграммы, графики за последние три-пять лет деятельности учреждения. В итоге была не просто создана основа для составления качественного отчёта о деятельности ЦБС, но и проведена масштабная оценка собственной деятельности.
На занятиях по развитию персонала, проводимых ведущим психологом ЦБС, акцент делается на формирование ценностей, поведенческой и коммуникативной компетенции, управленческих навыков, психологической устойчивости. Помимо традиционных форм (лекций, практикумов, конференций) используются тренинги и деловые игры. В период адаптации сотрудники проходят тренинг по командообразованию, нацеленный на снижение уровня тревожности, быстрое включение новичка, получение навыков командного взаимодействия. Хорошо зарекомендовала себя деловая игра при работе над определением миссии учреждения. Система менеджмента качества начинается с определения предназначения организации (т.е. её миссии). Некоторые думают, что это - прерогатива руководства. Но это заблуждение. Заявление о предназначении организации, выработанное руководителем в одиночку, может быть не принято сотрудниками, а иногда и вообще не понято. Преимущество деловой игры в том, что в её процессе персонал непосредственно участвует в принятии управленческого решения. Весной 2010 г. состоялась деловая игра под названием «Миссия ЦБС - основа стратегии развития
учреждения». В ней приняли участие 42 специалиста - от библиотекаря до директора. При формировании групп учитывается принцип равенства и организационной справедливости: одновременно в группе могут работать директор, его заместители и вновь принятые сотрудники, что позволяет сформировать позитивное отношение к администрации, почувствовать ответственность за организационные процессы. Игра была очень эффективной. Команды вели себя не только профессионально, но и творчески. Были представлены целые сценические зарисовки на тему «Организация». По итогам были предложены 14 вариантов формулировки миссии. Затем, на основе их изучения и обобщения, группа, состоящая из руководящего состава и независимого эксперта, утвердила окончательную формулировку и основополагающие принципы работы. Миссия ЦБС г. Сургута звучит так: «Мы создаём средствами современной библиотеки открытую демократичную среду для жителей города в поддержку их интересов и общения. Принципы нашей работы: внимание к каждому сотруднику и к каждому читателю, профессионализм и высокая требовательность к себе, доброжелательность».

МОТИВАЦИЯ ПЕРСОНАЛА

Один из главных принципов менеджмента качества - правильная мотивация на качественный труд и достижение результата.
Для нас является проблемной ситуацией практически отсутствие притока выпускников библиотечных вузов. Штат пополняется в основном за счёт выпускников гуманитарных и педагогических вузов. Недостаток сотрудников с библиотечным образованием затрудняет обеспечение преемственности таких специалистов, как библиографы, систематизаторы, каталогизаторы. Поэтому кадровая политика формируется в направлении создания у сотрудников мотивации на получение профессионального образования как основного условия для карьерного роста. Как это происходит?
Наша задача - показать ценность библиотечного образования. При трудоустройстве на собеседовании директор либо заместитель директора старается убедить сотрудника, что основой развития в профессии служит наличие библиотечного образования. На совещаниях, планёрках регулярно информируем о возможностях получения образования, на групповых занятиях психолог также делает упор на важность профессиональных знаний, а при проведении аттестаций сотруднику может быть рекомендовано получить специальное образование. Люди, имеющие профессиональное образование, могут быть включены в список кадрового резерва. При решении вопроса о замещении вакантной должности рассматриваются кандидатуры в первую очередь из этого списка. За последние шесть лет библиотечное образование получили 53 сотрудника, из них половина поддержаны переводом на более высокую должность (например, с должности библиотекаря на должность главного библиотекаря, заведующего отделом или заведующего библиотекой).
Известно, что существуют два типа мотивации: материальная и моральная. У нас система материального стимулирования регламентирована Положением об оплате труда и выплатах компенсационного и стимулирующего характера. Система выплат стимулирующего характера нацелена на повышение мотивации работников к качественному труду, способствует заинтересованности каждого результатами своей деятельности. Премируются не все сотрудники: за работу в рамках исполнения своих должностных обязанностей сотрудники получают заработную плату. Если же человек сверх положенного сделал что-то важное, приложил дополнительные усилия (например, выступил с докладом на конференции, привлёк спонсорские средства, организовал имиджевое мероприятие, участвовал в профессиональном конкурсе и т.п.), тогда к заработной плате он получает надбавку. Разработан целый ряд критериев, за что и в каком размере он может быть дополнительно поощрён. В 2011 г. за особые заслуги были премированы 48 человек, в первой половине 2012 г. - 38 человек.
В ЦБС есть социальные выплаты за счёт профсоюзных взносов и установленные в рамках коллективного договора: единовременные выплаты к отпуску в размере заработной платы, пособия выходящим на пенсию, вступившим в первый брак, при рождении ребёнка, к профессиональному празднику, единовременная выплата на оздоровительные мероприятия. Но как ни велико значение материального стимулирования, однако не стоит уповать на то, что только с помощью больших заработков удастся резко изменить отношение к труду. Необходима система внутренних стимулов. Создание особой атмосферы, способствующей развитию новых идей и подходов, где к работникам относятся с уважением, с их мнением считаются, а творческая инициатива поддерживается - вот одна из важнейших задач в работе с персоналом. У нас все вовлекаются в процесс принятия решений благодаря командному подходу. Например, «Банк идей», созданный в корпоративной компьютерной сети. В него любой сотрудник может внести свои предложения по изменению, улучшению деятельности библиотеки. Руководство, изучая предложения, определяет, какие из них заслуживают внимания и могут быть реализованы. Например, из числа предложений электронного «Банка идей» реализовано следующее: в библиотеках, обслуживающих взрослых, организованы места для маленьких детей. Пока родители отбирают необходимую литературу, дети рисуют, играют, смотрят детские книги и журналы. Ежегодные конференции также предоставляют возможность внести рациональные предложения.
Используется коллективный метод решения производственных вопросов. Создаются различные группы или команды. Почти 3/4 сотрудников регулярно принимают участие в совещаниях, советах - ежемесячно проводятся производственные совещания, планёрки внутри структурных подразделений, работают четыре совета. Так, в 2011 г. создана рабочая группа по разработке проекта реструктуризации Центральной городской библиотеки им. А.С. Пушкина. Основная задача реструктуризации - расположить фонд библиотеки (200 тыс. экземпляров) по отраслевому принципу. В течение трёх месяцев рабочая группа производила расчёт фонда, рисовала графические схемы каждого зала, были предложены разные варианты отражения перемещения фонда в электронном каталоге. В итоге окончательный проект изменения структуры был создан, и с начала 2012 г. библиотека обслуживает читателей в новом формате. Принцип командного подхода формирует коллективную ответственность за принятие решения.
Развитию внутренней мотивации способствуют и моральные поощрения (почётные грамоты, благодарственные письма, дипломы). Система моральной мотивации регламентирована Положением о моральном поощрении сотрудников и коллективов ЦБС. Постоянные ссылки на документы, регламентирующие ту или иную деятельность, в данной статье не случайны - документальная регламентация является одним из условий системы менеджмента качества.

ОРГАНИЗАЦИЯ ЭФФЕКТИВНОГО ОБЩЕНИЯ

Организация грамотной системы коммуникаций персонала внутри учреждения способствует повышению степени информированности сотрудников. В ЦБС существуют как формальные каналы распространения деловой информации, так и неформальные: общее профсоюзное собрание коллектива (раз в год), производственное совещание (раз в месяц), заседание совета при директоре (два раза в месяц), заседание совета по работе с детьми (раз в квартал), планёрки в структурных подразделениях (два раза в месяц), заседания методического совета, комиссий, беседы, корпоративная газета «Инскрипт», программа мгновенных сообщений «Pidgin» и др. При построении коммуникативных систем мы придерживаемся следующих принципов: открытость в принятии решений; доведение до коллектива информации об обоснованности решений, принимаемых руководством; ознакомление коллектива с информацией об экономическом состоянии предприятия и о стратегии его развития; обучение
работников умению воспринимать финансовую информацию. Такой подход обеспечивает понимание коллективом всего того, что происходит в системе, миссии, улучшает психологический климат. Каким образом мы добиваемся этого? Результаты совещаний, советов, встреч, на которых принимаются решения, фиксируются в протоколах. В электронном виде эти протоколы доступны через внутреннюю компьютерную сеть, в печатном - на информационных стендах. Например, протоколы заседаний комиссии по стимулированию совершенно открыто находятся в корпоративной компьютерной сети, и каждый сотрудник может посмотреть, кого, за что и в каком размере премировали в этом месяце.
Большое внимание уделяется групповым формам общения с участием представителей разных структур. После проведения крупного мероприятия ответственный за проект собирает всех организаторов, и в ходе устной рефлексии они озвучивают своё мнение об успешности и неуспешности отдельных шагов, в том числе собственных. Иными словами, идёт публичное критическое осмысление работы. Чтобы обменяться знаниями, лучшим опытом, представители одного подразделения приходят в другое. Практикуется обмен управленческим опытом между руководителями. Например, в 2008 г. сотрудник ЦБС при назначении на должность заведующего библиотекой проходила стажировку в Центральной детской библиотеке с целью получения навыков управления детской библиотекой. Сотрудники постоянно общаются с руководителями, в том числе с директором. В должностных инструкциях закреплено право внесения на рассмотрение руководителя предложений по совершенствованию работы. В ЦБС более 20 лет существуют методические советы. Руководитель подразделения обращается в методический отдел с инициативой проведения совета для поиска и принятия решений по производственным вопросам с привлечением специалистов из разных структур. Для решения текущих задач руководитель или ответственный за реализацию какого-либо мероприятия вправе инициировать сбор рабочей
группы. Оперативному общению способствует и налаженная в 2006 г. компьютерная связь между библиотеками ЦБС. Это сократило временные затраты на приезд заведующих библиотеками в ЦГБ примерно в 1,5 раза (по оценке заведующей одной из библиотек, в 2005 г. она вынуждена была посетить КГБ 56 раз за год, а в 2009 г. - уже только 33 раза). В течение нескольких лет сотрудники общаются, передают электронные файлы в режиме реального времени через программу мгновенных сообщений «Pidgin», установленную на автоматизированных рабочих местах во всех библиотеках ЦБС.
Стараемся сделать так, чтобы укреплялись межличностные отношения, организуем множество корпоративных мероприятий (праздники, вечера, совместные выезды на природу и т.д.) и др. Собираем мнения сотрудников из разных источников: опросы, анкетирования, справки психолога, опубликованные и неопубликованные доклады, статьи сотрудников, личные беседы руководства с персоналом.
Учитывая пожелания сотрудников о сокращении временных затрат на получение консультаций, автоматизаторы сургутской ЦБС разработали технические решения по консультированию сотрудников в онлайновом режиме через внутреннюю сеть - технология удалённого рабочего места. На всех компьютерах установлено программное обеспечение для удалённого администрирования. Для получения консультации достаточно подключиться к удалённому компьютеру и визуально наблюдать за действиями сотрудника без применения веб-камеры. Для одновременного голосового контакта достаточно телефонной связи. Сотрудники в числе достоинств организации отмечают следующее:
- стабильность (нет задержек заработной платы, гарантированный отпуск, оплата больничных листов и прочие социальные гарантии);
- дружественный коллектив;
- возможность обучения, как самостоятельного, так и на оплачиваемых организацией курсах повышения квалификации;
- поощрения за выполнение работ сверх норматива и выходящих за должностные обязанности;
- стимулирование инициативы;
- информатизация и автоматизация производственных процессов;
- есть причины, чтобы развиваться.
Такие отзывы дают основания полагать, что нам удаётся реализовывать на практике один из принципов системы менеджмента качества - вовлечение персонала, развитие и использование его знаний и потенциала в целях претворения в жизнь политики и стратегии сургутской ЦБС.


Başa Dön Вернуться к началу
 Профиль  
 

07 ноя 2012, 10:57

 Re: Професійна преса
Не в сети

Зарегистрирован: 03 авг 2012, 11:22
Сообщения: 69
Откуда: Днепропетровск
Стриханов М.Н. В университете много талантливых специалистов, с которыми приятно работать. - Современная библиотека. - 2012. - №6. - С. 31-32

Национальный исследовательский ядерный университет «МИФИ» (НИЯУ МИФИ) - один из стратегических вузов России, обеспечивающий развитие фундаментальной науки. Как обеспечивается информационная поддержка науки в вузе?

НИЯУ МИФИ можно.по праву считать одним из ведущих отечественных научных и образовательных центров. На кафедрах и в институтах университета, в учебно-научных лабораториях, на уникальных исследовательских установках и современной аппаратуре осуществляются исследования и разработки по приоритетным для государства научно-технологическим направлениям. Среди них в первую очередь направления технологического прорыва - ядерные технологии, энергоэффективность и энергосбережение, космические, медицинские, стратегические информационные технологии. Сегодня НИЯУ МИФИ сформирован как сетевой регионально-распределённый образовательно-научный комплекс, доминирующий в рамках ядерного образовательного кластера России. В составе университета 10 институтов высшего профессионального образования и 15 колледжей среднего профессионального образования в пяти федеральных округах и девяти закрытых территориально-административных образованиях России. В стенах вуза работают почти 500 докторов и более 1100 кандидатов наук. Вместе с ними в научной работе принимают участие более 300 докторантов и аспирантов, практически все
студенты старших курсов. Сочетание обучения с научными исследованиями является основополагающим принципом организации учебного процесса, при этом особое внимание уделяется научно-исследовательской работе студентов (НИРС) как составляющей части процесса образования. Эта деятельность призвана развивать творческое мышление, помочь приобрести студенту практические навыки работы на современном оборудовании, выработать умение анализировать полученные результаты.
Информационная поддержка является важнейшей частью научно-исследовательской деятельности. Любая научная работа начинается с изучения мирового опыта, анализа изданий и публикаций по исследуемому направлению, что было бы невозможно без хорошо организованной системы информационных ресурсов. За последние годы наше общество значительно продвинулось в создании электронных ресурсов и баз данных, понимании их значимости в образовательном и исследовательском процессах. Были приняты основополагающие документы, стали создаваться национальные исследовательские университеты, а одним из первых был создан Национальный исследовательский ядерный университет «МИФИ». В связи с этим на базе библиотеки был организован центр информационно-библиотечного обеспечения учебно-научной деятельности.
Центр выполняет задачи информационной поддержки обучения и научно-исследовательской деятельности, развития информационных сервисов, обучения современным методам работы с источниками информации. Приоритетное направление - это доставка информации на рабочее место пользователя независимо от того, где оно находится.

Вы говорите об удалённом обслуживании пользователей научной и образовательной информацией. Приходится ли в такой ситуации вузу сталкиваться с проблемами зашиты авторского права, оговоренными в Гражданском кодексе?

Проблемы всегда есть, но мы их решаем. К тому же, вы понимаете, что вуз является законопослушным учреждением. Все, что касается получения информации из источников, поступающих по подписке на зарубежную научную периодику, регулируется договорами и соглашениями с дистрибьюторами этой продукции. Та научная информация, которая создаётся нашими преподавателями и учёными, естественно, охраняется законом, но тут у вуза всегда есть возможность заключения договоров со своими авторами. Использование приобретённых источников также регулируется специальными соглашениями.

Библиотека вуза - это информационная основа, без которой невозможна организация учебного и научного процессов. По нынешним правилам, она должна иметь большое количество ресурсов в электронном виде. Как идёт формирование электронных коллекций МИФИ?

Вместе с университетом 70-летний юбилей отмечает и библиотека. Её день рождения приходится на 1 января 1943 г. Библиотека всегда шла в ногу со временем. Одной из первых внедряла компьютерные технологии ещё в 1980-е гг. на базе собственных разработок МИФИ. В 1990-е нашими программистами была создана одна из лучших в стране программа «Книгообеспеченность учебного процесса». В 2000-е было автоматизировано обслуживание читателей. За 70 лет в библиотеке накоплен уникальный книжный фонд по естественным наукам; собрана коллекция редких и ценных книг; образовательные и научные электронные ресурсы; информация о фонде представлена в электронных каталогах. Наши библиотечные каталоги пользуются большой популярностью, часто поступают запросы из других стран. В каталогах отражается общее количество и количество свободных экземпляров, заказ на книгу можно сделать удалённо, что очень удобно для читателя. Формирование электронных коллекций в университете идёт по пути создания собственной электронно-библиотечной системы и организации доступа к внешним образовательным и научным электронным ресурсам. Иллюстрацией этому может служить нижеприведённая таблица, и это неполный перечень имеющихся в нашем распоряжении информационных ресурсов.


Başa Dön Вернуться к началу
 Профиль  
 

07 ноя 2012, 11:13

 Re: Професійна преса
Не в сети

Зарегистрирован: 03 авг 2012, 11:22
Сообщения: 69
Откуда: Днепропетровск
Стукалова Т.Н. Размышляя о главном. - Современная библиотека. - 2012. - №6. - С. 40-41

К слову сказать, уже сейчас мы наблюдаем в фонде избыток экземпляров учебной литературы, закупленной всего несколько лет назад. Те издания, которых было недостаточно три-четыре года назад, сейчас оказались невостребованными. Причины разные: перестал рекомендовать преподаватель; проще воспользоваться электронной версией учебника, выложенной в социальной сети «ВКонтакте»; литературу по информационным технологиям студенты предпочитают приобретать в личное пользование; литература по иностранным языкам устаревает раньше нормативных требований; литература заказана кафедрой только для того, чтобы дисциплина была обеспечена в соответствии с требованиями образовательных стандартов, и т.д. Нельзя сказать, что библиотека остаётся пассивным наблюдателем этого процесса. Каждую конкретную ситуацию по невостребованной многоэкземплярной литературе мы прорабатываем, анализируем (потому и причины хорошо знаем), ищем способы решения. Но делать это становится заметно труднее... При согласовании заявки на учебную литературу и определении тиражей внутри вузовских изданий мы стараемся снижать количество экземпляров до минимально-достаточного, убеждая преподавателей, что библиотека - не склад!
И всё-таки ещё раз о фонде и его организации. Очевидно, что в условиях сокращения экземпляров учебной литературы будет иначе организован доступ к фондам. Он станет полностью открытым, а необходимость выдачи традиционной версии учебника на семестр или учебный год отпадёт при наличии неограниченного доступа к электронным изданиям. В общем, ничего нового в этом нет, Россия лишь повторяет путь, пройденный многими зарубежными библиотеками. На данном этапе рынок электронно-библиотечных систем (ЭБС) в нашей стране находится в стадии становления. Сейчас каждый разработчик ЭБС пытается «перетянуть одеяло» на себя и собрать на своей площадке максимальное количество ресурсов, вместо того чтобы создавать уникальный ресурс и объединиться со своими коллегами на уровне организации доступа к нему, предоставив таким образом библиотекам единую точку входа и возможность выбора контента по различным критериям. Что же мы имеем? Из
представленных на рынке ЭБС в настоящее время много достойных, но для того, чтобы выполнить в полном объёме требования упоминавшегося уже приказа, недостаточно и годового бюджета (отнюдь немалого), выделенного на закупку всех видов литературы, с одной стороны, а с другой - организация доступа к нескольким ЭБС в несколько раз усложнит работу библиотеки. Ведь мало оплатить, надо позаботиться о том, чтобы информация была доведена до студента, необходимо его научить пользоваться этим ресурсом. Я не хочу сейчас подробно останавливаться на всех тех информационных ресурсах (не только библиотечных и университетских), правила пользования которыми приходится осваивать первокурснику - это хорошая тема для отдельной статьи. Очевидно одно, до тех пор пока в
стране не будет выстроена система организации доступа к ЭБС (технические и финансовые аспекты), библиотеки будут считать эту услугу навязанной, а требования необоснованными. Университетские библиотеки привыкли работать в экстремальных условиях, заботясь об удобстве своих пользователей, рачительном расходовании бюджета и рациональной организации своего труда, и требования приказа № 1953, к сожалению, не единственная проблема, которую приходится решать.

О ЧИТАТЕЛЯХ

Университетская библиотека, имеющая в своих стенах постоянный контингент читателей, казалось бы, находится в выигрышном положении. Но следует отметить, что сегодня основную массу обучающихся составляют молодые люди, рождённые после 1991 г. Для этого поколения характерны высокий уровень владения информационными технологиями и низкий уровень терпимости к сервисам, не удовлетворяющим ожиданиям оперативности (Лоу Д. Библиотеки в цифровую эпоху: воплощая будущее / Д. Лоу // Научные и технические библиотеки. - 2012. - № 5. -С. 68-80). Эти качества многое объясняют в снижении активности читательского спроса. Совершенно очевидно, что эта тенденция будет только усиливаться, если библиотека не сможет заинтересовать читателя, «...библиотека должна не просто соответствовать ожиданиям, она должна удивить читателя - предложить ему такие услуги, информационные продукты и системы обучения, которые он не использовал ранее» (Мулеева Ю.Н.
Интеграция электронных информационных ресурсов в учебную деятельность вуза: классическое обучение vs маркетинг / Ю.Н. Мулеева // Научно-техническая информация. Сер. 1. Организация и методика информационной работы.-2012.-№ 6.-С. 23-29). Сейчас в университетах идёт процесс формирования и накопления объёма электронных научно-образовательных ресурсов. Насыщения ресурсов пока нет, и деятельность в этом направлении домна быть приоритетной. Учитывая, что большая часть ресурсов ограничена для использования помещениями библиотеки, мы создаём автоматизированные рабочие места для читателей, увеличиваем их количество. Эта позиция всячески поддерживается руководством университета, и библиотека пользуется первоочередным правом получения компьютерного и мультимедийного оборудования. По инициативе проректора по учебно-методической работе Е.Б. Весны помещение одного из читальных залов оснащено оборудованием для проведения видеоконференций, что является особенно актуальным в условиях территориальной удалённости наших филиалов. Ректор НИЯУ МИФИ М.Н. Стриханов одобрил предложения по переоборудованию одного из помещений университета в зал электронных научно-образовательных ресурсов для профессорско преподавательского состава, научных работников и аспирантов. Это в добавление к уже имеющемуся большому читальному залу научной литературы с открытым доступом к фонду и компьютеризированными рабочими местами в нём. В число основных задач вновь создаваемого зала войдёт оказание консультативной помощи профессорско-преподавательскому составу, научным работникам и аспирантам в области использования ресурсов. Делая ставку на преподавателя, библиотека рассчитывает получить в его лице союзника в доведении информации о ресурсах до студентов.

О КАДРАХ

"... В отношении библиотечных кадров начнёт действовать правило, согласно которому общее число библиотекарей в нашей стране будет сокращаться, зато квалификация и, что крайне важно, оплата труда оставшихся - возрастать" (Степанов В.К. Библиотеки в системе легального распространения цифрового контента: продолжение разговора / В. К. Степанов // Современная библиотека. - 2012. -№ 4. - С. 30-37). Более точный вывод о перспективе библиотечных кадров сделать сложно, и библиотека НИЯУ МИФИ - яркий тому пример. В 2011 г. на её базе был создан Центр информационно-библиотечного обеспечения учебно-научной деятельности, в состав которого вошли 47 сотрудников против 68 штатных единиц, ранее числящихся в библиотеке. Фонд заработной платы при этом был сохранен. Организация труда, основанная на новых технологиях, позволяет эффективно работать с меньшим составом. Для принятия решения о сокращении (это было решение коллектива библиотеки, а не распоряжение администрации!) был проведён анализ технологических процессов, исключены виды работы, не влияющие на конечный результат, оптимизирован фонд, вменены новые функции отделам,
отдел комплектования объединён с отделом научной обработки литературы, что технологически вполне оправдано. Как и в каждом коллективе, в нашей библиотеке есть ядро. Это сотрудники, на которых
можно опереться в работе, кто болеет за качество, умеет анализировать ситуацию, делать выводы и предлагать решения. Это позволяет нам смотреть в будущее с оптимизмом и, уверенно двигаясь вперёд, решать новые задачи, которые ставит перед нами руководство университета и само время.


Başa Dön Вернуться к началу
 Профиль  
 

07 ноя 2012, 11:33

 Re: Професійна преса
Не в сети

Зарегистрирован: 03 авг 2012, 11:22
Сообщения: 69
Откуда: Днепропетровск
Капочкина И.П. Библиотечные услуги: перезагрузка. - Современная библиотека. - 2012. - №6. - С. 42-43

Качество образования во многом определяется возможностью доступа к необходимой информации. Библиотека, как один из участников образовательного процесса, обеспечивает этот доступ, являясь неким связующим звеном

ТОЧКА ПЕРЕСЕЧЕНИЯ ПОЛЬЗОВАТЕЛЕЙ С ИНФОРМАЦИЕЙ

Сегодня большое значение имеет формирование информационных ресурсов - традиционных и электронных. От качества этой работы зависит, насколько услуги и ресурсы библиотеки будут соответствовать запросам пользователей. В конечном итоге именно по этим показателям пользователь оценивает всю деятельность библиотеки. ИКТ многое изменили в работе библиотеки, но не её главную задачу - пользователь должен получить ответ на свой запрос здесь и сейчас в электронном, печатном или любом другом формате. Библиотека - это точка пересечения пользователей с информацией в любом виде.
Центр информационно-библиотечного обеспечения учебно-научной деятельности НИЯУ МИФИ создан на базе научной библиотеки. Ещё в 1980-е гг. библиотека вуза начала автоматизацию. В 1982 г. была открыта лаборатория автоматизации библиотечных процессов и справочно-информационных систем, установлена и отлажена МИНИ ЭВМ СМ-4, появились шесть дисплеев. В 1986 г. шло промышленное внедрение АСУ «Библиотека», обеспечивающей создание и ведение электронного каталога; распределение книг по фондам; распечатку каталожных карточек и книжных формуляров. С 2000 г. все каталоги библиотеки ведутся только в электронном виде.
За последние 10 лет автоматизированы все основные библиотечные процессы - от книговыдачи до комплектования. Мы работаем на программном обеспечении АБИС ИРБИС. В автоматизированном режиме выдаём комплекты учебной литературы для студентов 1-2-х курсов. Это требует серьёзной подготовки, разработки методических документов, раздаточных материалов для студентов, составления графиков, планов, а также напряжённого труда всего коллектива при условии бесперебойного функционирования компьютерного оборудования. Специалисты библиотеки активно взаимодействуют с подразделениями университета: учебным департаментом, приёмной комиссией, деканатами. Наши инженеры предложили и реализовали инновационные решения по обработке полнотекстовых документов для формирования библиографических записей в MARC-формате, по автоматической обработке данных обслуживания читателей и онлайн-публикаций статистических сведений; написана специальная программа по автоматизированному формированию штрих-кода при заведении библиографической записи на многоэкземплярную литературу и др.

БИБЛИОТЕКИ И ЦИФРОВАЯ РЕАЛЬНОСТЬ

В настоящее время библиотеки переживают непростой период в своём развитии. Будущее зависит от того, как они «впишутся» в цифровую реальность, насколько их услуги будут востребованы. Одно из направлений их развития - освоение интернет-технологий. Другое направление - выполнение социальных, образовательных услуг. Происходит вовлечение библиотек в социальную сферу. Об этом много говорится в профессиональной прессе, на библиотечных конференциях. Вузовские библиотеки не остаются в стороне от этих процессов. Библиотеки интегрируются в образовательное пространство вуза. В нашем университете создана единая информационная система, предоставляющая, помимо прочего, и информацию о книгообеспеченности учебных дисциплин на базе электронного каталога. При участии библиотеки идёт формирование списков литературы к календарным планам, отбирается литература в соответствии с требованиями Министерства образования и науки РФ. При составлении
тематического плана изданий университета тираж учебной литературы согласовывается с библиотекой в зависимости от потребностей учебного процесса. Создана электронная библиотечная система, её ресурсами пользуются студенты всех обособленных структурных подразделений (ОСП) НИЯУ МИФИ. Самая освоенная (распространённая) услуга на базе интернет-технологий - виртуальная справочная служба. Она действует во многих библиотеках, в том числе и вузовских. Есть такая услуга и у нас - справочная служба «Запрос - ответ». В дополнение к этому любой пользователь на каждой странице сайта центра может задать вопрос или высказать своё пожелание через форму обратной связи: «Ответ на какой вопрос вы не нашли на данной странице?» Каждый вопрос отрабатывается, и ответ направляется на электронный адрес пользователя.


Başa Dön Вернуться к началу
 Профиль  
 
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 75 ]  На страницу Пред.  1 ... 4, 5, 6, 7, 8  След.

Часовой пояс: UTC + 2 часа [ Летнее время ]


Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
Перейти:  
Powered by phpBB © 2000, 2002, 2005, 2007 phpBB Group
Русская поддержка phpBB